Найвідоміші архітектори України та їх творіння - Архітектура - Реферати на Українській мові - Каталог файлов - Поздоровлення та привітання на все случаи жизни!

Розважальний сайт

Вітаю Вас Гость | RSS
Главная Контакты Карта сайта

Скрыть рекламный блок

Силки

Авторизация



Чат

Опрос

Оцените мой сайт


Допомога

Якщо вам подобаеться
цей проект то ви можете
розмістити цю кнопку,
тим самим домоможете
проекту.Просто скопіруйте ниже код.

Популярные тэги

Статистика


Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0



» Зарег. на сайте
Всего: 91
Новых за месяц: 1
Новых за неделю: 0
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0
» Из них
Администраторов: 1
Модераторов: 0
Проверенных: 3
Обычных юзеров: 87
» Из них
Парней: 54
Девушек: 37


Анализ веб сайта

Найвідоміші архітектори України та їх творіння - Архітектура - Реферати на Українській мові - Каталог файлов - Поздоровлення та привітання на все случаи жизни!
Будьласка натисніть нижще наведену картинку та силку.Зараніє Дякую!




АвторАвтор: Гость | ДатаДата: 10.12.2016 Скачати Файл (117.5Kb)

Українська земля славить своїми визначними людьми. Окрім історичних персон, митців, літераторів, політиків є і були в Україні визначні представники архітектурної справи. Можна окремо по кожному з них писати реферат чи дослідницьку роботу. Але в цій роботі ціль інша – ознайомити з усіма найвідомішими і найславетнішими архітекторами України. Також пропонуємо одразу й перелік їх найвизначніших споруд.

 

АБТ Карл Карлович (1875 - ?) - архітектор. Закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів і отримав відповідне звання. Працював в Одесі з 1906 р. на посаді помічником міського інженера, завідував ремонтними роботами.

 

Добудував споруду цирку Санценбахера на вул. Коблевській № 25 (1899 р., співавтор Л. Влодек, первісно 1894 р. інж. А. Гельфанд, архіт. А. Шейнс).

Ймовірно, автор низки пивоварних заводів - на Пролетарському бульварі № 10, Дальніх Млинах і вул. Дальницькій № 50 (поч. XX ст.), виконаних з поєднанням принципів так званого цегляного стилю і зрілого модерну.

За власними проектами збудував:

 

Житловий будинок на вул. Кузнецькій № 14 (1906 р.),

Трансформаторну підстанцію електричного трамваю на розі провулка Різдвяного /тепер Сєченова і вул. Херсонської /тепер Пастера (1910 р.).

 

АВГУСТИНОВИЧ Віктор Домініканович - інженер. Працював на Півдні України в 60 - 70-і роки XIX ст., служив у Корпусі інженерів шляхів сполучення та Управлінні головного інженера Новоросійських комерційних портів. Займався реконструкцією Одеського та іншого чорноморських портів.

Приймав участь у громадському житті, був ініціатором створення і в подальшому заступником голови Одеського відділення Російського Технічного товариства.

 

АВДЄЄВ Олексій Олександрович (12.03.1819 - 18.03.1885) - архітектор, науковець. Народився в Тульській губернії. Спеціальної освіти не отримав, закінчив Московський дворянський інститут. З 1844 р. навчався у московського архітектора М. Биковського, 1847 р. витримав екзамен при Департаменті проектів, 1851 р. побудував обсерваторію Московського. університету. У 1852 - 1853 рр. вивчав архітектуру у Римі. З 1853 р. працював в Криму. За свої праці на Півдні України 1871 р. отримав від Петербурзької Академії мистецтв звання академіка архітектури.

 

За проектами А. споруджено:

Миколаївський храм-мавзолей (1857 - 1870 рр.),

Каплиця над могилою кн. М. Горчакова (1863 р.),

Огорожа з двома брамами (1870 р.), - всі на Братському кладовищі захисників Севастополя 1854 - 1855 років.

Каплиця на Інкерманських висотах поблизу храму (1860 р.),

Володимирський собор у Севастополі (закладено 1854 р. за проектом К. Тона, початий 1864 р. за проектом А. і закінчений 1888 р.),

Покровська церква в Лівадії (1885 р.),

Надгробок на могилі капітана О. Казарського в Миколаєві.

Твори А. відзначаються майстернею стилізацією форм середньовічної архітектури Візантії і країн Кавказу, використанням прийомів Стародавнього Єгипту і класичного зодчества.

Активно займався археологічними дослідженнями в Криму, надрукував низку статей і книжку "Церква Іоанна Предтечі в Керчі" (1857 р.).

 

АВДЄЄВ Павло Михайлович (1849 - ?) - архітектор. Закінчив Будівельне училище в Петербурзі (1870 - 1876 рр.) і отримав звання цивільного інженера з чином XII класу. Працював у Катеринославі інженером і архітектором будівельного відділу губернського правління.

Займався приватною практикою, приймав участь у спорудженні різних будівель громадського призначення.

 

АВІН Ю. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. у стильових формах модерну та модернізованих історичних стилях.

Спорудив наступні будівлі:

Кам'яниця на вул. Сикстуській /тепер П. Дорошенка № 14 (1911 р., ск. З. Курчинський),

Конторська споруда на вул. М. Конопницької № 3 (поч. XX ст.),

Готель "Splendid" на вул. Різницькій /тепер І. Наливайка № 6 (1912 р.),

Житловий будинок на вул. Словацького № 2 (поч. XX ст.),

Житловий будинок на вул. Словацького № 4 (поч. XX ст.).

Приймав участь у забудові вул. М. Конопницької (1911 - 1914 рр., разом з архіт. Ф. Касслером, С. Ольшевським).

В 20-і роки збудував: паперову фабрику "Бібльос" з тематичними рельєфами фасаду на вул. Японській № 5 (1926 - 1928 рр.), будинок на вул. Вітовського № 37 (1928 р.) тощо.

 

АГЄЄНКО Олександр Наумович (1853 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному. училищі в 1872 - 1876 рр., отримав звання архітекторського помічника і чин X класу.

В 1882 - 1888 рр. працював молодшим архітектором Таврійського губ. правління, в 1888 - 1889 рр. - міський архітектор Мелітополя. 1890 р. пішов у відставку і зайнявся приватною практикою.

У своїх творах А. використовував стилізовані форми середньовічного зодчества (готики й Московії XVI - XVII ст.) та ренесансу.

Закінчив палацовий ансамбль генерала Попова у с. Васильєво Мелітопольського повіту (1890 - 1892 рр.).

Крім того, А. спроектовані й збудовані:

Церква в с. Гюнівка Бердянського повіту,

Церкви (2) в с. Петропавлівськ Бердянського повіту,

Церква в с. Новопавлівськ Бердянського повіту,

Церква в с. Федірівка Мелітопольського повіту,

Церква в селі Володимирівка Мелітопольського повіту,

Церква в с. Юзкуй Мелітопольського повіту,

Дзвіниця церкви в Ногайську,

Церква в с. Аутка поблизу Ялти,

Дзвіниця й розширення Покровської церкви у Бердянську,

Розширення церкви в с. Марфівка Феодосійського повіту,

Церква в с. Кизияр Мелітопольського повіту (за представленим проектом),

Церква в с. Іванівка Мелітопольського повіту (за представленим проектом) тощо.

Керував будівництвом церкви в с. Білозірськ Феодосійського повіту (за наданим проектом).

Зробив доповідь "Короткий звіт будівельної справи у Таврійській губернії" - надруковано: НС. - 1894. - С. 91 - 92.

 

АДАДУРОВ Іван Євграфович (22.04.1841 - ?) - інженер-архітектор. 1853 поступив і 1859 р. з відзнакою закінчив Петербурзьке Будівельне училище.

Протягом року працював в Чернігівській будівельній і шляховій комісії. З 1872 р. - член правління товариства Курсько-Київської залізниці (в 1887 - 1888 рр. - голова).

 

АДАМСОН Аманд Ізраїлевич [Амандус-Хейнріх] (31.10.1855 - 26.06.1926) - естонський скульптор, педагог. Художню освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1876 - 1879 рр. і одержав велику заохочувальну медаль, 1907 р. здобув звання академіка. Викладав у школі Товариства заохочення мистецтв і Училищі ім. Штігліца.

На теренах України встановив пам'ятники:

Затопленим кораблям у Севастополі (1904 р., співавтори В. Фельдман, О. Енберг).

 

Першим запорожцям на Кубані у Тамані (1911 р.),

Петру I перед музеєм історії Полтавської битви в Полтаві (1915 р., встановлений 1950 р.).

Виконав скульптурні композиції "Дівчина Арзи і розбійник Алі-баба" і "Русалка" у Місхорі (1905 р.).

 

АДАМСОН Леонард-Карл Федорович (? - 1893) - архітектор. Навчався в 1869 - 1880 рр. у Петербурзькій Академії мистецтв і за виконання програми "Проект невеликого православної церкви для закордонного міста" отримав звання некласного художника.

Займався приватною практикою в Одесі, за його проектами збудовані, вирішені в дусі неоренесансу і небароко:

Житловий будинок Кушнєрьова на вул. Південній № 4 (1890 р.) [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту наведена за станом на ті роки],

Житловий будинок Ближевського на Олександрівському просп. № 17 (1890 р.),

Житловий будинок Підкосова на вул. Кузнецькій № 9 (1891 р.),

Житловий будинок Штихтова на Товкущому ринку № 4 (1891 р.),

Житловий будинок Булгакова на вул. Дальницькій № 19 (1891 р.).

Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

 

АДАМСЬКИЙ Станіслав Хомич (1858 - ?) - архітектор. Початкову освіту отримав в Лодзинському вищому реальному училищі. Закінчив Будівельне училище в Петербурзі (1876 - 1881 рр.) і одержав звання цивільного інженера по I розряду.

З 1888 р знаходився. на посаді міського архітектора Феодосії. Вживав форми неоренесансу і "цегляного стилю".

Збудував у 1888 - 1892 рр.:

Запасний басейн для Субатсько-феодосійського водогону,

Цегляний і пивоварний заводи у Феодосії,

Земську лікарню у Судаку тощо.

АЙВАЗОВ Михайло Васильович (1841 - ?) - архітектор. Після закінчення новочеркаської гімназії вчився в Петербурзькому Будівельному училищі (1855 - 1861 рр.), отримав звання архітекторського помічника і чин X класу. Через п'ять років здобув звання архітектора. В основному працював у Новочеркаську.

З 1887 р. обіймав посаду губернського архітектора в Полтаві.

 

АЙВАЗОВСЬКИЙ Іван (Ованес) Костянтинович (17.07.1817 - 19.04.1900) - художник-мариніст і баталіст, громадський діяч. Народився у Феодосії, де й працював майже все життя. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв (1833 - 1837 рр.), 1844 р. отримав звання академіка, 1847 р. - професора, 1887 р. - почесного члена. Член закордонних художніх академій.

В основному працював у Феодосії, у численних картинах показав вигляди багатьох міст України ("Ялта", 1838 р.; "Місячна ніч у Гурзуфі", 1839 р. та інші), котрі можуть слугувати документальним джерелом для вивчення їх містобудівної історії.

Виступав як громадський діяч - ініціатор будівництва в Феодосії залізниці, торгового порту й водогону. Заснував 1880 р. Феодосійську картинну галерею, першу в Криму художню школу-майстерню.

Як архітектор-художник спроектував і збудував у Феодосії з використанням форм неоренесансу і кримсько-татарського зодчества:

Власний будинок на вул. Галерейній № 2 (1848 р.),

Картинну галерею на розі Галерейної вулиці і Набережної (1880 р.),

Водограй на вул. Горького (1888 р.).

 

АЙЗЕНБЕРГ - архітектор. Працював на початку XX ст. у Північній Буковині в дусі модерну і ретроспективізму. Збудував кілька споруд в Чернівцях, зокрема:

Палата торгівлі і ремесла (1910 р.).

АКИМОВ Микола Павлович (1850 - ?) - архітектор. 1873 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище і отримав звання архітекторського помічника.

У 80-і роки працював у Харкові.

 

АКРОЙД Чарльз [Карл] (1788 - після 1850) - архітектор. З 1827 р. на російській службі. У 1829 - 1850 рр. - працював у Миколаєві архітектором Чорноморського адміралтейського департаменту.

Виконав доповнення до генерального плану м. Миколаєва (1832 р.).

Перебудував будинок Головного командира Чорноморського флоту на вул. Адміральській (1834 р.).

За авторськими проектами А. збудовано низку відомчих споруд у місті, в тому числі:

Комплекс трьох монументальних казарм флотського екіпажу на вулицях 1-ї Слобідській, Набережній та 2-ї Слобідській (1840 - 1841 рр.),

Огорожа й брама адміралтейства (1837 р.),

Ливарний завод (1840 р., проект допрацював Л. Опацький),

Лютеранська кірха на вул. Адміральській № 12 (1848 - 1852 рр.),

Дівоче училище /тепер медичне (40-і роки).

Виконав проект і кошторис мурованої стіни з трьома вежами у відділенні митного карантину (1843 - 1846 рр.).

Спроектував нове (Лазаревське) адміралтейство у Севастополі (збудоване у 1835 - 1853 рр.).

У творчості А. спостерігається еволюція від суворих форм ампіру до неоготики і використання мотивів неоренесансу.

 

АКСЕЛЬРУД І. - архітектор. Працював в середині XIX ст. у Кам'янці-Подільському. Вживав форми московського зодчества XVII ст.

Збудував Георгіївську церкву (1851 - 1861 рр.) і дзвіницю (1863 р.).

АЛЕКСЄЄВ Микола Якович (1847 - ?) - архітектор. 1759 р. поступив, а 1766 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і отримав атестат 2-го ступеня.

Дотримувався принципів стилю класицизму. На початку 70-х років працював у Кременчуку, 1775 р. переведений у штат Азовської губернії.

З 1777 р. приймав участь у розробці генерального плану Катеринослава І, розташованого при злитті річок Кільчень й Самара, проектував і будував тут різні споруди громадського призначення.

 

АЛЕКСЄЄВ Олексій І. - архітектор. Ймовірно, учився в Петербурзькій Академії мистецтв і 1852 р. отримав звання некласного художника за проект міських воріт. Представник модерну і ретроспективізму. Проектував для Харкова на початку XX ст.

Автор додаткового корпусу повітової земської управи (4 поверхи) на розі Михайлівського провулка і вул. Б. Хмельницького № 4 (1911 - 1913 р., співавтор М. В. Васильєв, збудований архіт. І. Виноградським).

 

АЛЕКСЄЄВ П. - військовий інженер. Працював на Півдні України на початку XIX ст.

Опрацював генеральний план міста Кілії з урегулюванням розпланування, що існувало (1831 р.).

 

АЛІШ Фрідріх-Вільгельм-Павел Васильович - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв і 1866 р. закінчив курс зі званням класного художника 3-го ступеня. Працював у другій половині XIX ст., застосовував форми середньовічного зодчества.

Автор лютеранської церкви в маєтку Фрейденталь на Катеринославщині (1881 р.).

 

АЛТУХОВ М. І. - інженер. Працював в другій половині XIX ст.

Виконав проект водопостачання для м. Феодосії (1883 р.).

 

АЛФЬОРОВ Микола Федорович (1780 - 1848) - архітектор, художник, гравер. Народився на Слобожанщині. Навчався у просвітницькому гуртку (так званій Попівській академії) архіт. О. Паліцина в с. Попівці на Сумщині. З 1800 р. вчився і працював в Петербурзі під керівництвом А. Вороніхіна і Ч. Камерона. В 1805 - 1810 рр. вдосконалював професійну майстерність у містах Західної і Південної Європі. З 1838 р. - почесний вільний общник Петербурзької Академії мистецтв.

В архітектурній творчості дотримувався суворих форм ампіру.

Автор проекту Вознесенської церкви, побудованої у с. Великий Бобрик на Сумщині на замовлення генеральші О. Рахманової (1808 р.).

1817 р. спроектував оригінальну церкву-пам'ятник на честь загиблих російських вояків при підкоренні Казані (збудовано 1823 р. під керівництвом архіт. Шмідта).

У 20-і роки А. жив і працював на Слобожанщині.

1805 р. видав працю про техніку виконання гравюр "Способ гравировать крепкою русскою водкою, с прибавлением способа гравировать карандашом и составлять потребные для сего лаки, и прочее".

 

АЛЬБРАНС П. Л. - інженер. Професійну освіту отримав в Петербурзькому Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення. Працював на Півдні України в середині XIX ст. , де виконав наступні роботи:

Зйомка місцевості для виконання проекту каналу Буг - Одеса,

Проект греблі у Херсоні (1831 р.),

Набережна і мол у Ялті,

Мости на мисі Ай-Тодор в Криму.

1852 р. А. зробив опис Херсонської губернії і зібрав зразки будівельних матеріалів.

 

АЛЬБРЕХТ Е. А. - будівничий парків, вчений, садівник. Працював в Криму у другій половині XIX ст.

Разом із художником-пейзажистом Ю. Клевером і садівником Енко створював з 1885 р. ландшафтний Фороський парк (заснований 1834 р.).

 

АЛЬОШИН Павло Федотович (16.02.1881 - 07.10.1961) - архітектор. Народився і середню освіту отримав в Києві. 1904 р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів, під час навчання в якому надсилався за кордон для ознайомлення з архітектурою Австрії, Франції, Німеччини, Англії, Італії та Греції, прийняв участь і переміг у конкурсах на проекти зразкового чотирикласного училища в Києві та гімназії у Катеринодарі (обидва 1903 р.). В 1913 - 1917 р. навчався в Академії мистецтв в Петербурзі й отримав звання художника-архітектора.

До 1917 р. займався приватною практикою у Києві, в 1918 - 1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922 - 1924 рр. - губернським архітектором. Приймав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів, з 1921 р. - професор (учні В. Заболотний, П. Юрченко, П. Шпара та інші). 1945 р. обраний дійсним членом Академії архітектури УРСР, з 1946 р. - доктор архітектури.

Свою творчу й будівельну працю розпочав в Петербурзі, де спорудив будинок торговельно-промислового товариства Бажанова і Чувалдіної (1907 -1909 рр., інтер'єри з участю М. Реріха і М. Врубеля).

Виконав низку конкурсних проектів: реального училища у В'ятці (1905 р.), комерційного училища в Казані (1906, 4-а премія), гімназій в Катеринбурзі, 4-х шкіл для різних міст, Міської публічної бібліотеки в Києві (всі 1909 р.), а також купецького зібрання, губернської земської управи (1913 р.), курорту-саду "Камперія-Сарич" поблизу Ласпі в Криму (1917 р., співавтор Г. Дубелір, участь - архіт. В. Яковлєв).

В залежності від призначення і містобудівної ситуації А. використовував стильові форми неоампіру, неороманіки, зрілого модерну і українського необароко.

У дореволюційний період збудував у Києві наступні споруди:

Педагогічний музей на вул. Володимирській (1909 - 1911 рр.),

Перша жіноча Ольгіївська гімназія на розі вулиць Володимирської і Фундуклеївської (1909, 1914 - 1927 рр.),

Прибутковий будинок Ф. О. Альошина на вул. Маловолодимирській № 74 (1909 - 1911 рр.),

Особняк Ковалевського на розі вулиць Єлизаветинської /тепер Пилипа Орлика № 1 і Левашовської № 15 (1911 - 1912 рр.),

Житловий будинок на вул. Володимирській № 19 - Софіївській площі (1914 - 1916 рр.),

Житловий будинок Ф. Альошина на вул. Виноградній /пізніше Академіка Богомольця № 5 (1914 р.).

Друкував наукові дослідження у професіональній пресі. Твори: Об архитектуре школьных зданий // Труды IV съезда русских зодчих в С.-Петербурге. - СПб, 1911. - С.169 - 191; О библиотеке архитекторов Викентия Ивановича и Александра Викентьевича Беретти в Киеве // Архитектурно-художественный еженедельник. - 1916. - № 18. - С. 207-213; Батько і син Беретті // АРУ. - 1938. - № 3. - С. 39-50.

Багато і плідно працював після Жовтневих подій в Харкові й Києві у формах конструктивізму й традиціоналізму. Викладав у Київському художньому інституті. Найвідоміші твори: селекційна станція в Миронівці, будинок лікаря на вул. Великій Житомирській № 17 в Києві і селище Харківського тракторного заводу.

АМБРОЖЕВИЧ Михайло Михайлович - інженер. Професійну освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі, яке закінчив 1884 р. і отримав звання цивільного інженера.

Працював на будівництві цукрових заводів України.

 

АМВРОСИМОВ Михайло Андрійович (1776 - 1825) - архітектор. Народився у Петербурзі. 1790 р. почав службу в Преображенському полку, з 1797 р. - вчитель архітектури і арифметики, через рік - помічник архітектора в Конторі міських будівель, а з 1799 р. викладав сільську архітектуру в Школі землеробства.

В 1802 - 1817 рр. працював губернським архітектором у Полтаві, потім за сімейними обставинами переїхав до Воронежа, де теж обіймав посаду губернського архітектора. Незабаром за клопотанням губернатора М. Г. Репніна повернувся у Полтаву, де очолював місцеву креслярню.

Твори А. - яскравий зразок української ампірної архітектури.

Мистецький доробок зодчого в Полтаві виглядає наступним чином:

Виконання генеральних планів міста (1803 і 1805 рр.),

Керівництво забудовою Круглої площі,

Первісний проект Монумента Слави на Круглій площі (1804 р., здійснений в 1805 - 1811 рр. за участю Тома де Томона і ск. Ф. Щедріна, консультанти Ф. Гордєєв, І. Мартос),

Богадільня (1808, 1820 - 1823 рр.),

Театр (1810 р.),

Робітний заїжджий двір (1812 р.),

Торговельні ряди (1812 - 1814 рр.),

Дзвіниця церкви Вшестя (1814 р.),

Житлові будинки.

Можливо проект А. було використано при будівництві Великої синагоги на вул. Гоголя № 6 (1850 р.).

Приймав участь у розробці проектів реконструкції повітових міст Полтавщини і Чернігівщини (1803 - 1805 рр., співавтор А. Карташевський).

Разом з помічниками у повітових містах збудував:

Споруди присутствених місць - 23,

Поштові будинки у 105 населених пунктах,

Лікарні у Кременчуку, Ромнах, Пирятині,

Військові казарми й лазарети у Зінькові, Гадячі, Ромнах, Хоролі, Кременчуку і Прилуках,

Виконав ансамбль споруд Іллінського ярмарку (торговельні ряди, контрактовий будинок тощо) у Ромнах.

Розробив і здійснив проекти повітових училищ, будинків гауптвахт в Кременчуку та інших містах.

В Кременчуку збудував браму з огорожею навколо міського саду.

 

АНАСТАСЬЄВ Костянтин Михайлович (1796 - ?) - інженер. Народився у Таврійській губернії. Будівельну діяльність почав у військових поселеннях Херсонській губернії. Професійну освіту отримав у Петербурзькому Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, який закінчив 1819 р.

Був членом комітету по будівництву сухих доків у Севастополі, з 1840 р. - його голова., в 1839 - 1840 рр. керував будівництвом майстерень і казарм. Споруди витримував у стильових формах пізнього ампіру.

1847 р. одержав чин генерал-майора, одночасно працював в Корпусі інженерів морської будівельної частини, з 1851 р. - командир південного округу морської будівельної частини і голова господарського комітету.

Приймав авторську участь у проектуванні споруд.

 

АНДЕРСІН Михайло Федорович (1850 - ?) - інженер. Початкову освіту одержав у Миколаївському інженерному училищі. 1874 р. поступив на старший курс і 1875 р. закінчив Будівельне училище у Петербурзі, отримав звання цивільного інженера. Допомагав архіт. М. Бенуа споруджувати театр у Павловську. Служив і працював у військових частинах, приймав участь у російсько-турецькій війні.

Збудував водоймище Києво-Печерської лаври (1875 - 1876 рр.).

 

АНДРЕОЛЕТТІ Едуард Людвігович (1872 - ?) - архітектор. Первісну освіту отримав в Одеській рисувальній школі, де здобув дві бронзові медалі. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1893 до 1901 р. і за проект міської думи у столиці отримав звання художника-архітектора.

Працював на зламі XIX - XX ст. в дусі модернізованих історичних стилів. Приймав участь в архітектурних конкурсах для українських міст, виконав:

Проекти церкви в с. Згуровка на Полтавщині (1902 р., 1-а премія і рекомендований до придбання, співавтори обох Г. Косяков, Н. Подберський).

 

АНДРЕОЛЕТТІ [ПАГИРЕВ] Іван Іванович (1869 - ?) - скульптор. Після навчання у Одеській рисувальній школі (1888 -1894 рр.), де був відзначений великою бронзовою медаллю, 1894 р. поступив, а 1900 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і здобув звання художника. З 1901 р. удосконалював майстерність за кордоном. Крім інших станкових і монументально-декоративних праць виконав:

Пам'ятник засновнику Харківського університету В. Каразіну (1906 - 1907 р., архіт. О. Бекетов).

 

АНДРЄЄВ - архітектор. Працював у першій половині XIX ст. на Півдні України.

1832 р. розробив генеральний план Бобринця, що став повітовим містом Херсонської губернії.

 

АНДРЄЄВ В. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст., використовував форми модерну. Серед його праць:

Друкарня на вул. Донець-Захаржевського № 6 /8 (1908 р., співавтор М. Диканський).

 

АНДРЄЄВ Микола Андрійович (14.10.1872 - 24.12.1932) - російський скульптор. Народився в Одесі. Професійну освіту одержав у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества в 1892 - 1902 рр. і здобув звання класного художника. Крім портретних і жанрових праць виконував:

Пам'ятник Миколі Терещенку в Глухові (1909 р.),

Проекти пам'ятника Т. Шевченка в Києві (1907, 1913/1914 рр.).

Розквіт творчості А. припадає на наступне десятиріччя, 1929 р. приймав участь у конкурсі на проект пам'ятника Т. Шевченку в Харкові й Каневі.

 

АНДРЄЄВ Олександр Степанович (1829 -?) - архітектор. Фахову освіту одержав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1845 - 1851 рр. і випущений зі званням архітекторського помічника і чином XII класу. Основні споруди збудував у В'ятській губернії.

В 1867 - 1868 рр. працював губернським архітектором в Полтаві.

 

АНДРЄЄВ Павло Сергійович (1869 - 1939) - архітектор. З 1891 р. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв, 1896 р. отримав звання некласного художника, а 1899 р. художника-архітектора за проект кліматичного курорту при джерелі мінеральних вод. Працював у Києві, де спроектував і збудував в дусі модернізованого ампіру:

Будинок Терещенка на вул. Терещенківській № 13 (1910 - 1914 рр.),

Волзько-Камський банк на вул. Хрещатик № 10 (1912 - 1914 рр.),

Торговельний пасаж з прибутковими будинками між вулицями Хрещатик і Мерінгівська № 4 (1913 - 1914 рр.).

Виконав проект часткової забудови і реконструкції Хрещатика (1913 р.).

Продовжував діяльність після революції, займався викладанням.

 

АНДРІЄВСЬКИЙ Володимир Охрімович (1838 - ?) - архітектор. 1861 р. закінчив Будівельне училище у Петербурзі, отримав звання цивільного інженера з чином колезького секретаря.

Працював у Херсонській губернській будівельній і шляховій комісії.

З 1866 до 1885 р. - міський архітектор Миколаєва.

 

АНДРІЄВСЬКИЙ Дмитро Георгійович - архітектор. Освіту одержав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і отримав відповідне звання. Під час навчання входив у студентський гурток "Громада", де вивчалась українська архітектурна спадщина.

Проектував для України на початку XX ст.

 

АНДРІЄВСЬКИЙ Олександр Олександрович (1840 - 05.02.1887) - архітектор. 1858 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі, отримав звання архітекторського помічника і чин колезького секретаря.

З 1858 р. працював у Харківській губернській будівельній і шляховій комісії архітекторським помічником і виконавцем робіт, а з 1865 р. - у будівельному відділенні Харківського губернського правління на посаді молодшого інженера.

 

АНДРОСОВ Ілля Семенович - інженер. Працював в Одесі в середині XIX ст. Являвся членом Комітету по влаштуванню бруківки у місті, з 1868 р. - член Розпорядчої думи Одеси.

 

АНИСИМОВ Яків Іванович (1761 - 20-і роки XIX ст.) - архітектор. Закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, академік архітектури.

На початку XIX ст. працював у Севастополі, де склав проекти магістрату, сирітського суду та поліції. Суворо дотримувався стильових форм ампіру.

АНКУДИНОВ Олександр Григорович (1846 - ?) - архітектор. Вчився у Кронштадтському штурманському училищі, 1867 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі й отримав звання архітекторського помічника і чин X класу. Через кілька років здобув звання інженера-архітектора.

У 1874 - 1877 рр. працював молодшим архітектором в Таврійській губернії, з 1877 р. - на посаді подільського губернського архітектора.

Спроектував у стильових формах неоренесансу і збудував:

Богоугодний заклад у Кам'янці-Подільському,

Будинок для божевільних з удосконаленою системою вентиляції у Кам'янці-Подільському.

 

АНОХІН Микола Євсигнєєвич (1854 - ?) - архітектор. Професійну освіту одержав у Петербурзькому Будівельному училищі й 1882 р. здобув звання цивільного інженера і чин X класу.

В 1885 - 1886 рр. обіймав посаду міського архітектора Катеринослава.

 

АНТОКОЛЬСЬКИЙ Марко Матвійович [Мордух] (21.10.1843 - 09.07.1902) - російський скульптор. В !862 - 1867 рр. вчився у Петербурзькій Академії мистецтв, вдосконалювався за кордоном. 1871 р. отримав звання академіка скульптури, 1880 р. - професора. Крім відомих станкових праць ("Іван Грозний", "Петро Великий", "Нестор літописець" тощо), витриманих у дусі психологічного реалізму, виконував монументальні праці, серед них:

Надгробок на могилі дочки І. Терещенка в Києві (1888 р.).

 

АНТОНОВ І. - військовий інженер. Працював у Києві в другій половині XIX ст., служив у чині інженера-капітана. Вживав форми пізнього ампіру.

Автор будинку купця Липського на вул. Бульварно-Кудрявській № 12 (1877 р.).

 

АНТОНОВИЧ Казимир (1830 - ?) - архітектор. Народився у Віленській губернії. У 1843 - 1851 рр. навчався у Будівельному училищі в Петербурзі й отримав звання архітекторського помічника з чином XII класу.

Працював молодшим архітектором у Подільській будівельній і шляховій комісії.

 

АНТОНОВСЬКИЙ Геннадій Михайлович (31.08.1859 - 13.05.1903) - архітектор. Народився у Петербурзі. Закінчив 1-е Петербурзьке реальне училище, потім в 1881 - 1887 рр. вчився у Будівельному училищі і одержав звання цивільного інженера по I розряду. В 1887 - 1888 рр. приймав участь у спорудженні Самаро-Уфімської залізниці.

В 1890 - 1891 рр. працював у Волинській губернії і був відзначений подарунком за службу. Серед творів:

Інтер'єри реального училища у Рівному (1890 р.),

З 1891 р. - на посаді техніка при Новгородському губернському земстві, з 1896 р. - київський губернський архітектор. Спроектував і збудував у формах неоренесансу і небароко наступні роботи:

Корпуси хірургічного і гінекологічного відділень Кирилівської психіатричної лікарні (1897 р.),

Прибудову до Дому працелюбства на вул. Гоголівській № 39 (1901 р., первісна споруда архіт. М. Казанського),

Будинок Товариства грамотності /пізніше Троїцький народний театр на вул. Великій Васильківській (1900 - 1902 рр., співавтор В. Осьмак, керував будівництвом П. Голландський),

Надбудову III поверху споруди присутствених місць на Софійській площі (1900 р.).

 

АНТОНЯК С. - скульптор. Працював на початку XX ст., використовуючи пластичні засоби модернізованого бароко. Виконав у Львові:

Рельєфні зображення хлопчиків на особняку співака Адама Дідура на вул. Метрологічній № 1/3 (1911 р., архіт. І. Левинський).

 

АПИШКОВ Петро Володимирович (1841 - після 1901) - архітектор. 1862 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі й отримав звання цивільного інженера.

В 1862 - 1868 рр. працював архітекторським помічником у Катеринославській будівельній і шляховій комісії, в 1868 - 1875 рр. служив у Вологодському губернському правлінні, 1876 - 1882 рр. - на посаді архітектора інженерного відомства Одеського військового округу. В 1882 - 1886 рр. займався в Одесі приватною практикою. 1886 р. переїхав до Кутаїсі на посаду губернського архітектора, де 1895 р. отримав чин статського радника.

За проектами А. в Одесі у стильових формах неоренесансу споруджені:

Будинок Суворова і флігелі на Олександрівському пр. № 4 (1881 р.),

Будинок на вул. Розумовській № 13 (1881 р.),

Будинок на вул. Базарній № 96 (1883 р.).

 

АПОСТОЛІ Василь Григорович - військовий інженер. Працював в середині XIX старшим інспектором міських робіт в Одеському будівельному комітеті. З 1847 р. у чині підполковника зайняв посаду портового гідротехніка.

Переважно займався реконструкцією портових споруд.

Спроектував пристань у Одеському карантині (1850 р.).

 

АРВАЙ - майстер-тесля. Працював в середині XIX ст. на Львівщині в традиціях бойківської школи.

Серед споруд - дерев'яна Дмитрівська церква в с. Погар Сколівського району Львівської області (1876 р.).

 

АРВО Ф. (? -1902) - архітектор французького походження. Працював у другій половині XIX ст. на теренах Східного Поділля.

Автор перебудови великого садибного ансамблю з парком "Кайзер", створеного для гр. Потоцьких в Антонінах, де для житлових корпусів і огорожі використовувались вишукані форми французької архітектури першої половини XVIII ст., а господарських споруд - українського народного зодчества (1897 - 1902 рр.).

 

АРНОЛЬД Максиміліан Георгійович (1838 - ?) - російський інженер, архітектор, педагог. 1856 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі й отримав атестат цивільного інженера. Працював в Петербурзі. З 1872 р. очолював кафедру історії архітектури в Будівельному училищі та Інженерній Академії. 1873 р. отримав звання інженера-архітектора. У формах неоренесансу, неоготики, і т. зв. цегляного стилю споруджував будівлі Московсько-Курської залізниці, лютеранську церкву в Тарту, комплекс Сибірського університету в Томську. Один з провідних фахівців свого часу в галузі розрахунку конструкцій і вирішення складних технічних завдань.

Йому було доручено закінчити спорудження храму св. Володимира на околиці Севастополя в Херсонесі (проект Д. Грімма). Після завершення 1877 р. будівельних робіт, пов'язаних з храмом, повернувся до Петербурга, де служив в установах Червоного Хреста.

Під час праці в Севастополі за власними проектами виконав:

Будинок художника (1876 р.),

Костянтинівське реальне училище (1877 р.).

Особливості будівництва Володимирського собору в Херсонесі із розрахунками конструкцій були висвітлені А. в двох статтях журналу "Зодчий". Крім того, він підготував до друку інформаційні матеріали: Константиновское реальное училище в Севастополе // Зодчий. - 1877. - № 2; Очерк архитектурной деятельности в г. Севастополе // Зодчий. - 1877. - № 1; С Юга (корреспонденция) // Зодчий. - 1876. - № 5.

 

АРТИНОВ Григорій Григорович (1860 - ?) - архітектор. 1889 р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів, отримав відповідне звання і чин X класу.

В 90-і роки працював на Волині, за його проектами у Луцьку було споруджено:

Пантелеймонівська церква на Рованцях (1898 - 1900 рр.).

Основна архітектурна діяльність пов'язана із забудовою Вінниці на зламі XIX - XX ст. За його креслениками у формах раннього і зрілого модерну були споруджені:

Готель "Савойя" (1907 р.),

Міський театр (1910 р.).

Спроектував кілька прибуткових будинків і особняків.

 

АРТИНОВ Михайло Григорович (1853 - 16.04.1913) - архітектор. 1879 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі, одержав звання цивільного інженера і чин X класу.

З 1889 р. працював молодшим архітектором будівельного відділення Харківського губернського правління, через рік залишив службу і зайнявся приватною практикою.

Наприкінці XIX ст. працював у Києві, де за його проектами збудовані:

Особняк на розі вулиць Інститутської і Садової (1896 р.),

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Украинская Баннерная Сеть
    .::Все материалы размещенные на сайте пренадлежат их владельцам и предоставляются исключительно в ознакомительных целях.Администрация ответственности за содержание материала не несет и убытки не возмещает. По истечении 24 часов материал должен быть удален с вашего компьютера.Незаконная реализация карается законами РФ и Украины: "Об авторском и смежном праве". При копировании материала, ссылка на сайт обязательна!::.