Драматичнi пристрастi в новелi Проспера Мерiме Кармен

Проспер Мерiме, вiдомий французький новелiст i драматург, майстер захоплюючих творiв, якi мають чималу романтичну забарвленiсть. Тут i "цiлiснi" характери, екзотика, i захоплюючий сюжет, i могутнi пристрастi героїв. Ще один улюблений прийом Мерiме, який теж нейтралiзує романтичну пiднесенiсть сюжету, - це введення оповiдача. Вiн мандрує рiзними країнами свiту з метою ознайомлення з культурними цiнностями. Оповiдач - це друге "я" самого Мерiме. Об'єктивна, трохи насмiшкувата розповiдь оповiдача є коментарем, який ставить пiд сумнiв вiрогiднiсть незвичайних подiй або пропонує їх рацiональне трактування.

Серед творiв, написаних Мерiме, "Кармен" є однiєю з вершин його новелiстики. Новелу було написано 1845 року, та всесвiтньої слави вона набула пiсля 1874 року, коли Ж. Бiзе поставив однойменну оперу.

Мандрiвник-француз зустрiчає колишнього солдата, а тепер розбiйника Хосе Марiю, який розповiдає йому про свою пристрасть i ревнощi до циганки Кармен. Хосе - жертва кохання. Вiн сильна людина i об'єк-тивно бачить недолiки i вади своєї коханої. Вiн розумiє, що в його коханнi є щось нице, тваринне, що ця примхлива циганка безжалiсно руйнує його життя. "Я й не помiтив, як став мазуриком, - каже Хосе оповiдачу. - Вродлива дiвчина спантеличує тебе, ти б'єшся за неї, стається нещастя, ти живеш у горах, i раптом iз контрабандиста перетворюєшся на злодiя". Але таке розумiння нiяк не допомагає йому. Вiн заручник власної натури, що веде його звивистими шляхами до вбивства i в'язницi.

Про iсторiю кохання Кармен i Хосе ми дiзнаємося зi слiв оповiдача, який майже холодно веде розповiдь про пристрастi Хосе i Кармен.

В новелi знайшли вiдбиток майже всi ознаки майстерностi Мерiме-новелiста. На побiжний погляд iсторiя трагiчного кохання циганки Кармен i контрабандиста Хосе - пряме свiдчення романтизму письменника. Вiд романтизму тут i вибiр сильних природних людей - персонажiв, що нехтують мораллю, i мiсцевий колорит (дiя вiдбувається в екзотичнiй Iспанiї), i незвичайнi подiї (ревнощi, злочини, вбивство). Але i в цiй новелi романтизм нейтралiзується. Цього автор досягає за допомогою низки прийомiв: показ зв'язку характерiв Кармен i Хосе з оточенням, уведення до романтичних образiв героїв непривабливих, майже натуралiстичних деталей, психологiчне тлумачення мотивiв поведiнки коханцiв. Пiднесене звучання також знижує iронiчний археолог-аматор, який подорожує Iспанiєю з метою перевiрки власних висновкiв щодо справжнього мiсця битви пiд Мунде, що вiдбулася за часiв Цезаря.

Твiр розпочинається коментарем оповiдача на iсторичну тему i завершується невеличким екскурсом в етнiчну iсторiю циган. Нейтральнiсть початку й фiналу новели вiдтiняють пристрасну та напружену оповiдь основних частин, змушують поставитись до них критичнiше. Завдяки такому прийому Мерiме в новелi "Кармен" зумiв продемонст рувати неперевершену глибину психологiчного аналiзу i без мелодраматичних ефектiв та штучного пафосу розповiсти про одвiчну людську драму.