Принцесо, ти чуеш мої почуття? 
Принцесо, вони лиш для тебе! 
Я хочу з тобою зв'язати життя, 
Ділити з тобою це небо.

Я хочу тебе обійняті, 
Відчуті тебе на губах. 
Я хочу тебе розпізнати! 
Як щастя, але не як страх...

Я хочу відчуті твій подих в собі, 
Я хочу, тебе, відчувати. 
Чому я так хочу, скажи ти мені, 
Так хочу тебе я кохати?

Кохання штука непроста,та й кожен це незнає 
Це знають тільки ті хто кохав,або кохає 
Я знаю,знаю що воно таке 
Бо я це відчуваю 
Я знаю ,що його кохаю 
Кохаю серцем,розумом кохаю 
І тілом відчуваю 
Я страждаю бо він цього незнає 
Сказати я неможу ,бо тінь я заворожу 
Заворожу поглядом,заворожу рисами,заворожу... 
Я його кохаю і я це знаю ,тому що сильні відчуття плекаю 
Цього неможливо пояснити , це неможливо одним помахом руки зробити 
Це кохання - ось воно тому кохайте я благаю і романтизму набираю.

Я кохала. Я страждала. 
Прийшла осінь і все забрала... 
Вітер мене колихав 
І листя до долу зривав... 
Течія води несла його туди 
Де, як диво, не було ні душі... 
Там була пустота 
І голе гілля... 
Тіло холод пронизав 
І мене у листі заховав...

Твої губи я хочу відчути, 
твоїм подихом я хочу дихнути, 
твоє серце я хочу забрати, 
свою душу лиш тобі віддати.

Цю любов пронесу я крізь роки, 
І в серці навік збережу. 
Ти повір мені, любий, повір, 
Я любов тобі свою доведу.

Я бачу твій образ щоночі, 
В ту хвилину як міцно я сплю, 
І дивлюся в глибокі я очі, 
І лиш шепчу крізь сон: «Я люблю!»

Я нікому не належу.
Навіть тобі,
для якої співаю
нічні серенади, та так,
що самогубцям
не в’яжуться петлі,
а пожежники їдуть
гасити заграву світання.
…

Надгробків царських мармурові плити
Переживе потужний мій рядок,
І образ твій, немов із міді литий,
У вічність перейде. Хоч воєн крок

Зруйнує все – і статуї, і трони,
Каменярами тесаний граніт,
Але твоєї із пісень корони
В тисячоліттях не забуде світ …