Ковзає вітер по ніжнім обличчю, 
Сонце втонуло в пітьмі. 
Небо вечірнє у даль свою кличе, 
Стиха зігнавши всі сни. 
Серце шалене вистрибує з тіла 
Б"ється, мов крилами птах, 
А всередині диявольська сила, 
Й щастя лежить на вустах. 
Зорі моргають ясними очима, 
Манить і зве небозвід 
Чути, як крила ростуть за плечима 
І душа рветься в політ. 
Тиша замовкла, дзвенить десь гітара 
Серце під спів завмира 
Може, і правда,що гарна ми пара, 
Й серце б віддати пора.