Штори сцени закриті. На авансцені ведучі.

Ведуча. Добрий день, дорогі друзі! От і наближається Новий рік, Різдво. Кожна родина очікує на ці свята. Тому що ці світлі і радісні дні приносять добро і спокій в наші душі. В ці дні відбуваються різні дива. І сьогодні ми спробуємо створити диво.

Ведучий. Колись, давним-давно. Прийшло на українську землю свято Різдва Христового, як день народження Ісуса. Наші дідусі та бабусі кажуть, що коли на Різдво випадає іній – буде врожай на хліб, якщо небо із зірками – врожай на бобові, а якщо заметіль – це вже бджоли багато меду принесуть. То ж нехай, друзі, наше свято принесе вам хліба, і до хліба, а ще й ароматного меду до смачного молока.

Ведуча: Як і багато років тому, збираються у дорогу колядники та ряджені, ви їх обов’язково побачите, бо їм засвітилась Віфлеємська зірка. Старі люди кажуть: «Пішла Коляда по льоду розсипати коляду».

Ведучий. Отак із колядками рідною мовою повертаємось ми до золотих традицій українського Різдва. І нехай сьогодні на Різдвяному святі пролунають традиційні і незнайомі усім нам колядки, звернуті до Великого Володаря.

Ведуча. Бо і наша Коляда вже розсипає десь коляду та дзвіночками сповіщає людей, що Різдвяне свято розпочалося.

Разом. Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій Україні!

Розсувається завіса сцени. На сцені інтер’єр сільської хати. Із-за лаштунків з’являється дівчина та її мати. Дівчина час від часу дивиться у вікно. А мати порається біля столу.