На околицях мого міста
багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там
можна побачити білочок.
Восени ми із мамою гуляли в
ботанічному саду. «Дивись, яка краса!» — раптом зупинила мене мама. Була
осінь, листя вже облетіло. Тонкими гілочками біля самої верхівки великого
дерева стрімко пересувалася білка. Витягуючи тонке руде тільце, розпушивши
хвіст, вона легко скакала з гілки на гілку, з одного дерева на інше. Здавалось,
ось-ось не втримається, впаде. Нічого подібного!