Автор: nest
Дата: 08.01.2025
Ми часто говорим як любимо маму,і забуваєм про тата,як є він ще з нами.Тоді ми згадаєм як його вже нема.І мама старенька залишилась сама.У снах ми свого тата тепер зустрічаєм.Побачити він нас незможе і вже неспитає,як ми живем і як наші діти.На могилі його цвітуть сумні квіти.Більш невідчуєм шорсткий дотик долоні.Не побачим допитливий погляд,сиві скроні.Не порадує нас його добра усмішка.Бо життя так скінчилось як прочитана книжка.Не вийде на зустріч небуде провожати,коли приїзджаєм до рідної хати.Незможе нікому, він більше радіти.Тепер ми йому носим свічки й живі квіти.Сумно мамі самій стає у негоду,коли в комені вітер так страшно гуде.І гонить він листя сухе по городу.А тата нема,він більше не прийде............
Назад
Комментариев:
0
Просмотров:
930
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[
Реєстрація |
Вхід ]