«Хелоу», «бонжур» ми раді чути, 
Хоч трішки іноземцями побути, 
І, «мейбі», вивчили урок, 
«Ай хоуп», буде вже дзвінок. 
А як читати «мейд» чи «маде», 
На етикетках шоколаду, 
Вчать «іноземці»-вчителі, 
Із нами клопоти малі. 
Бо часто вживані слова, 
Як скажем «мані» — то грошва, 
А «гуд» — то добре, «бед» — погано, 
І «найт» — то ніч, а «монінг» — ранок, 
«Хелоу» — привіт, «гудбай» — прощай, 
«Рімембе» — значить «пам'ятай», 
Відклались в нас у голові, 
Вживаєм часто їх самі. 
А решту вчити важко нас: 
Минулий і майбутній час, 
Всі дивні форми дієспова. 
Тяжка та іноземна мова. 
Терпіння вам бажаєм з нами, 
Хай не минає із роками 
Здоров'я і весела вдача, 
І зустрічає вас удача.

Що писав для нас Дефо, 
І кого Ассоль чекала, 
Фантастичні НЛО, 
Й дама пік когось карала. 
В світ казковий, неймовірний 
Кличе нас дзвінок, 
Зарубіжної літератури 
Розпочнем урок. 
Твори писані давно 
Хтось на сторінках любив, 
Хтось покараний за щирість, 
Хтось із ненависті вбив.
Когось мандри фантастичні у незвідані світи
Про пригоди романтичні несподівано вели.
Десь страждання, десь пригода,
Десь чекала нагорода,
Посмішку хтось викликав,
І сльозу читач пускав.
Все було, поміж рядками,
Розмаїття почуттів,
Складене життя томами —
Твори з глибини віків.

Як вживати кличну форму, 
Щоб були ми завжди в нормі, 
Відміняти дієслово 
В нашій рідній давній мові, 
Вчать філологи завзято. 
Ох, роботи в них багато! 
Прозу й поетичні твори 
Вітчизняних авторів 
Ми вивчаєм на уроках, 
Пробуєм творить самі. 
Ой багата наша мова, 
Має дивнії дива, 
Скільки значень має слово, 
Як його хто промовля... 
Дуже важко вчителям 
Наші твори оцінити, 
А ще важче, мабуть, їм 
Нас примусити щось вчити.

Як написати слово МАМА 
Вчать початківці по програмі. 
То наші перші вчителі, 
До них приходим ще малі, 
Навчають як сидіти треба, 
Дивитись в книжку, не на небо, 
Як гарно руку піднімати 
І реченням відповідати. 
Буває їм із нами жарко, 
Бо вчать писати без помарки. 
Буває холод обіймає, 
Коли неправильно читаєм.
Повинні нам ви все простити, 
Бо поки що ми лише діти. 
Буває тяжко дуже з нами 
Не тільки вам, а й нашим мамам. 
А найприємніше для нас, 
Що і перший, й другий клас, 
Як не писали б й не читали, 
Нас не оцінюють у балах.
Разом.
Подякувати хочем Вам — 
Першим у школі вчителям.

Серед розмаїття школярів,
Серед колективу вчителів,
Звістка така радісна пройшла:
На рік наша школа підросла.
Вищі стали в школі дітлахи,
Й нові першокласники прийшли,
В вирій здійнялись випускники
І пішли в незвідані світи.
Як золото торкається листків,
І коли вітер принесе снігів,
Й весною, як заквітнуть луки,
Ми йдем щодня в цей храм науки.
Канікул невловима мить
Не може в нас бажання зупинить
У стінах цих освіту здобувати,
А іноді й себе перемагати.
Ну, досить стінам оди вам читати,
То не секрет — пора і вам це знати,
Що не будівлі вчать — людське тепло
Із вуст і серця вчителя — добро.
Отож слова подяки й трохи жартів
Пошлемо вчителям й батькам:
— Ми вже на старті.
А оплесків для нас не пожалкуйте.
Про наші перемоги й пригоди всі почуйте.

Оці сонети, хоч і не Шекспір писав, 
Правдиві, тобто від душі, 
Для школи рідної написані вірші. 
Читай уважно, думай над рядками, 
Лови думки, що виливаються словами... 
(Шумейко Л.В.)

А.Музичук

Виряджа до школи Осінь
Вересня-синочка:
В сорочині із колосся,
У штанцях з листочків.

А картузик кольоровий –
Із барвистих квітів.
За плечима ранець новий
Із кори пошитий.

Книги, зошити – з травички,
Олівці – з стеблинок.
Чепурненькі черевички –
Із гнучких лозинок.

А шкарпетки білі-білі – 
з бабиного літа:
іх зв”язали руки вмілі
Дядька Вітра.

.... Ледь зажевріє світанок –
Йде школяр бадьоро.
„Добрий ранок, добрий ранок!”
Він усім говорить.

В.Скомаровський

Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.

М.Познанська

Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватись вмію,
І не плачу я ніколи!...
Скоро вже піду до школи!

П.Воронько

Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього - хвіст болить.

Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
„Це хвороба непроста,
треба різати хвоста”.

Кошеня кричить:
„Ніколи!
Краще я піду до школи!”.