«Люблю» як часто ми говорим, Як часто плутаєм слова. Необдумано скажемо слово, Необдумано зробимо крок, Для нас – це нічого, А для когось – у слові життя, Для когось любити не гра.
Хтось слово «люблю» З нетерпінням бажає почути. Хтось раз у житті його скаже І ніколи не зможе забути, Не зможе забути ту мить, Коли два серця в любові зійшлись, Коли просто хотілось любити.
Здавалось ми просто любили І в казці чарівній жили. Та всьому кінець настає І в нас він настав – нещасливий. Хто винен - не знаємо ми, Та й знати уже не бажаєм.