Серед розмаїття школярів,
Серед колективу вчителів,
Звістка така радісна пройшла:
На рік наша школа підросла.
Вищі стали в школі дітлахи,
Й нові першокласники прийшли,
В вирій здійнялись випускники
І пішли в незвідані світи.
Як золото торкається листків,
І коли вітер принесе снігів,
Й весною, як заквітнуть луки,
Ми йдем щодня в цей храм науки.
Канікул невловима мить
Не може в нас бажання зупинить
У стінах цих освіту здобувати,
А іноді й себе перемагати.
Ну, досить стінам оди вам читати,
То не секрет — пора і вам це знати,
Що не будівлі вчать — людське тепло
Із вуст і серця вчителя — добро.
Отож слова подяки й трохи жартів
Пошлемо вчителям й батькам:
— Ми вже на старті.
А оплесків для нас не пожалкуйте.
Про наші перемоги й пригоди всі почуйте.

Оці сонети, хоч і не Шекспір писав, 
Правдиві, тобто від душі, 
Для школи рідної написані вірші. 
Читай уважно, думай над рядками, 
Лови думки, що виливаються словами... 
(Шумейко Л.В.)

А.Музичук

Виряджа до школи Осінь
Вересня-синочка:
В сорочині із колосся,
У штанцях з листочків.

А картузик кольоровий –
Із барвистих квітів.
За плечима ранець новий
Із кори пошитий.

Книги, зошити – з травички,
Олівці – з стеблинок.
Чепурненькі черевички –
Із гнучких лозинок.

А шкарпетки білі-білі – 
з бабиного літа:
іх зв”язали руки вмілі
Дядька Вітра.

.... Ледь зажевріє світанок –
Йде школяр бадьоро.
„Добрий ранок, добрий ранок!”
Він усім говорить.

В.Скомаровський

Прийде осінь. Закурличе
Журавлями в ранній час,
І дзвінок мене покличе
Перший раз у перший клас.

М.Познанська

Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватись вмію,
І не плачу я ніколи!...
Скоро вже піду до школи!

П.Воронько

Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього - хвіст болить.

Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
„Це хвороба непроста,
треба різати хвоста”.

Кошеня кричить:
„Ніколи!
Краще я піду до школи!”.

Н.Кір”ян

Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М”яч, перо, граблі, подушку,
На обід м”яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
„Чи усе поклав у сумку?”

В.Дмитренко

Іде малесенька Галинка,
Маленька мамина перлинка,
В руці портфелик свій несе,
Радіє дівчинці усе.
Навколо гарно, як ніколи,
Бо йде школярочка до школи.
Іде, щоб разуму набратись,
Навчитись думати й писати,
Людей і мову шанувати.
Чи йде, чи над землею лине,
І їй всміхається Вкраїна.

Н.Забіла

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

І.Гущак

Я підріс. Я вже школяр,
Маю ранець і буквар.
Мама каже: свято в нас – 
Я іду у перший клас.