В.Кленц

Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
- У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу –
До школи вже іду.

Т.Коломієць

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна – 
Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.

Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас.

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас, 
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки - до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

Мускат мигдалю 
Від болю і жалю 
Я мить розжарю 
Не сон, а граю 
Де ніч не знаю 
Ононім раю 
Дізнаюсь й вдарю 
Себе душою 
Тебе косою 
Кістлявою рукою 
Терновою росою 
Безжальною й живою 
Та мрію не з тобою 

  розмістив Бельзивул

Порожня вулиця 
На зустріч 
Порожнє серце 
Знов на волю 
Я сам на вулиці 
Я сам у труні 
В порожньому житті 
Холодна вулиця 
Немов, небіжчик 
Повисла шия у петлі 
Сидів диявол на плечі 
Погляд твій 
Виднівся в пеклі 
Ти сміялась 
З лезом у руках 
Приємний біль 
І солодка помста 
Кров повільно з вен текла 
Ти до мене знов прийшла 
Порожня вулиця сама...

За що я так тебе люблю? 
За що люблю? Сама не знаю. 
Та все ж люблю тебе, люблю! 
Хоч віри в ту любов не маю. 
За що я так тебе кохаю? 
Кохаю...потім проклинаю. 
Можливо злість на тебе маю? 
Та все ж люблю тебе, кохаю... 
І та любов моя палка 
Живе у серці не зникає! 
І де вона вз'ялася там? 
Мабуть ніхто цього не знає.

Я не виню нікого - не думай! 
Просто доля у нас така! 
Під голубим небом у двох 
Не зловити його тепла. 
Просто зараз так часто буває, 
Те, що хочеш не маєш ти. 
І цінуєш коли втрачаєш 
І не впинно летять роки. 
Якби знати, що буде завтра 
Можна вірити в твої слова. 
Я не чула твоєї правди, 
Я не йшла по твоїх слідах. 
Є у світі така покута 
За колишні свої гріхи. 
Те, що сталось - те мало бути, 
І не змінеш нічого ти!

Світ, життя, поруч щастя - та одна. 
Не чикаю і не вірю, 
хоч і поруч є надія. 
Все однаково - день в день, 
вчора, завтра - тінь людей. 
Хтось живе, а хтось вмерає, 
тільки всі кінця чикають. 
Пройде час, пройдуть роки, 
всі забудять що були, 
що кохали ми в житті, 
що потрібен був мені. 
Кольорові сни лишились, 
ми з тобою розлучились. 
Ти живеш своїм життям, 
інша я, а ти не сам. 
І тепер не розумію, 
нащо світ, і нащо мрії? 
Нащо прірва у кінці? 
нащо відстань в далені? 
Сонця промені в землі!!! 
нащо небо у горі?

Час пройде знаю я 
і рана загоїться моя, 
Дванадцята година буде 
І я про все забуду. 
Та підійду знов до тебе, 
І скажеш ти мені не треба 
Не треба нам псувать хвлини 
Які тривали без зупину 
А я скажу: 
"Прощай на віки 
І забувай про наші втіхи. 
Та убіжу у далечінь 
І приховаю свою біль.

Сон 
Останню ніч не могла я заснути, 
Твій ніжний голос хотіла почути. 
Та знаю тепер,що байдужа тобі 
І всі почуття я залишу в собі. 

Сьогодні відчула твоє я тепло, 
Вважала насправді усе те було. 
Ти мене ніжно тоді обіймав, 
Своїми вустами мене цілував. 

Відкрила я очі... Побачила ранок... 
І пестив тоді мене тільки світанок... 
То був лише сон, ти наснився мені, 
Тебе відчувала я тільки вві сні...