Життя в безодні, на краю кои без жодної підтримки ти йде по стежці майбуття можливо зустріну вдачу на шляху... зустріну, побачу і втечу, - бо без любові, цілі і надії- МАЙБУТНЄ МАЙЖЕ НЕМОЖЛИВЕ...
Душа так сильно мучить і болить, і серце в грудях розриває біль коли далеко від коханих, друзів і родини життя щасливе неможливе...
Сльоза тікає від очей і в грудях важко як ніколи погляди таких чужих очей мене вбивають так поволі...
Стікає час так довго і незримо чекаючи хвилинки рідних глаз і ти ніби стараєшся повірить що коло тебе радість, сміх, - а то лиш - страх...
Ти віриш в щастя на землі але й вона проходить безнадійно лишень лишає память в голові яка з часами нас підводить...