Метія пісків Течія віршів Холодринь вітрів Замріяних степів Від розлуки зомлів Від погляду розсік Душу мрією привлік Сліди я ї`в Думки я пив І знову вбив Поткла сльоза Зсохла самотня лоза В степу вітер розгулявся З душою навіки розпрощався Ріка в серці розлилася Потоп відбувся Сон замкнувся Схід поглинув Хтось там згинув Моє серце опрокинув