Потрохи зупиняється серцебиття, 
потрохи тане лід у очах. 
Я не маю, знаєш не маю без тебе життя, 
я не можу бачити світло у снах. 

Я знову і знову чекаю тебе, 
я не можу дивитись, бо тебе нема. 
Коли моє серце знову обнімить твоє?... 
згасає надія...остання вона. 

Чому ти знову там,там, де не чекають мене? 
ти знову ховаєшся від світу. 
Я хочу сказати останнє що в мене є: 
кохаю, вмираю, більше не можк радіти. 

Між нами була глуха стіна. 
Я не знала, що ти будеш мені як рідний. 
Я про тебе мріяти й не могла, 
я не знала що ти можеш бути таким привітним. 

В мене і в тебе забилося серце скоріше, 
і я зрозуміла - ось він, мій єдиний він. 
Твої очі світились ясніше й ясніше, 
і кидав ти слова, і дзвеніли вони як дзвін. 

Та не такий ти, не такий як я, 
ти не кохаєш, ти просто граєш в гру. 
ти заставив мене кохати, і кинув немов дитя. 
Ти сказав,що твоя, тихо втік і залишив одну. 

Я без тебе ні крок, ані дих, ані рух, 
я без тебе не можу прожити й хвилини. 
Твоїх рук, ніжність й тепло твоїх рук 
не відчую більше й мовчки загину.