Для економіки України необхідні інноваційні проекти, які будуть реалізовуватися в умовах нових ринкових відносин. Українська економіка продовжує діяти відповідно до пріоритетів радянських часів, а українські "наукові дива" і досягнення переважно застосовуються і реалізовуються за кордоном. Носії цих необхідних для держави знань також залишають межі України. Про те, які загрози для держави виникають у такій ситуації, в інтерв'ю кореспондентові ЛІГАБізнесІнформ розповів заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко.

Українська економіка без наукових "див" приречена стати сировинною базою і додатковим сектором розвинених держав. Я вважаю, що необхідно провести комплексну реалізацію програми із впровадження досягнень науки в реальну економіку. Розробки існують, і їх необхідно якісно застосовувати. 


Які основні проблеми розвитку науки в Україні?


Наша система організації науки є неефективною в реалізації і неоптимальною до сучасних вимог. Процедура розгляду проектів і питання фінансування проходить через спеціалізовані ради НАН України, а потім всю "бюрократію" академічних інститутів. Вона є настільки тривалою і втомливою, що для молодого українського вченого легше продати розробку іноземним компаніям або ж самому виїхати за кордон. Необхідно знайти формулу, коли розробки вітчизняних вчених зможуть ефективно і швидко впровадяться в економіку. Це допоможе мінімізувати залежність України від зарубіжних новинок у науці і знизити негативний зовнішній вплив світової економічної кризи.


Як можна охарактеризувати нинішній стан української політики?


В українській політиці все відбувається одночасно і просто, і дуже складно. На фоні інших держав це гарно видно. Те, що відбувається у взаєминах між Президентом і Прем'єр-міністром України, для світу є політичним "дивом". Тому для України і суспільства буде краще, якщо "політичних див" не буде, а буде стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Я прихильник "економічного дива" в Україні.


Чи може суспільство реально вплинути на стабілізацію ситуації в державі?


Існує безліч механізмів впливу на прийняття рішень політичними лідерами, окрім виборів. Хоча вони залишаються головним методом. Суспільство несе відповідальність за свій вибір. Наприклад, останні вибори київського мера показали, що громадяни, хто які не прийшли на ці вибори, а це ереважно інтелігенція і працюючі люди, також повинні нести відповідальність за ситуацію, що зараз відбувається у Києві. 


Суспільство має боротися за таку систему виборів і організації влади, коли воно зможе реально впливати на керівників держави у прийнятті важливих рішень. Необхідно прийти до балансу між партійною ідеологією і персональною відповідальністю того, кого обрали. Суспільству, крім вибору, необхідно здійснювати постійний контроль над роботою влади. 


Для мене є важливою увага громадян і громадських організацій до тієї роботи, яку я роблю як політик і громадський діяч. Закон або ініціатива втрачає своє значення, коли немає підтримки від народу. Не треба писати листи в адміністрацію Президента, а необхідно впливати на ситуацію і вирішувати проблеми на місцях.


Що змінилося в Україні після історичних подій 2004 року?


Трагедія "післяреволюційної" України полягає в тому, що суспільству виявилося достатнім змінити парадигму президентських виборів 2004 року і далі просто чекати, коли "життя налагодиться". Народ повинен був і далі залишатися активним при прийнятті важливих для держави рішень. Ідеї "помаранчевої" революції треба було реалізовувати спільно владі і народу. Коли Президент відмовився це робити, необхідна була адекватна реакція людей. Народ вирішив, що він може і далі чекати, що хтось за нього змінить щоденне життя в Україні. 


Питання Інтернет-аудиторії для Ющенка про те, що всю владу на чолі з ним треба переселити в іншу країну, слід би чесно доповнити, що треба було б виселити і всіх українців з України, заселити іншими людьми, запросити іноземців для управління, а народ повернеться тоді, коли буде порядок в державі. Тому я вважаю, що і вся влада, і все суспільство несе відповідальність за те, що сталося в Україні за чотири роки.


Нинішня газова проблема, наприклад, є наслідком також пасивної поведінки громадян. Коли свого часу БЮТ ініціював питання про відставку Юрія Єханурова за підписання договору з "Росукренерго", нас мало хто підтримав у суспільстві. Сьогодні ми маємо таку систему, коли не зрозуміло, за якими тарифами, хто і за що платив. Поява посередника і фіксація найнижчих тарифів за транзит газу, прийнятих в період уряду Ю.Єханурова дало такий "результат" у 2009 році. Це є ключовою причиною "газового" протистояння. Тому суспільство має не просто дивитися політичне ток-шоу, а реально впливати на прийняття важливих політичні рішень і бути в процесі розвитку України. 


Я є прихильником місцевих референдумів з всіх важливих для громадян питань: не політичних, не про НАТО, не про мови. На місцях повинні вирішуватися питання, які допоможуть людям краще жити. Сподіватися, що внаслідок нинішньої президентської кампанії прийде Президент кращий, ніж Ющенко - чергова ілюзія. Хороших президентів не існує, існує розумне суспільство, яке примушує їх працювати на державу.


Як буде проходити президентська кампанія, що фактично стартувала? 


Перший варіант. Я за те, щоб дискусії під час виборів проходили в рамках розгляду пріоритетів економічного і соціально-культурного розвитку України, а не геополітичної і міжнародної співпраці. Сподіваюся, нинішня ситуація в українсько-російських відносинах незабаром вирішиться, оскільки ця тема не приносить конструктивізму у внутрішньодержавний діалог. Розмови про НАТО і Росію не зроблять життя українців кращим. Необхідно розглянути і ухвалити рішення щодо реформ у медицині, освіті, розвитку малого і середнього бізнесу. 


Нам потрібні конструктивні дискусії, але не ті, які ведуться на телеканалах. Я останнім часом відмовився від участі у телевізійному проекті, де програму ведуть самі політики, тому що мені дали недостовірну інформацію про формат передачі. Побачивши, хто буде вести це ток-шоу, остаточно вирішив не брати участі у цій "клоунаді". Всі ці передачі принижують український народ, владу і державу. Не можна давати можливості ведучим заробляти гонорари, а телеканалам - "рейтинги" на образі України. 


Я вважаю, що для дискусії необхідно запрошувати справжніх експертів від кожної сфери і тих кандидатів в президенти, хто може запропонувати реальні рішення для суспільства і держави, а не політиків з партійними гаслами. Те, що ми живемо у спогадах президентської кампанії 2004 року, є покаранням для всіх нас: для журналістів, які нав'язують ідею протистояння, для політиків - які грають цю роль і для суспільства, що пасивно спостерігає за цим процесом. Світ двічі змінився за ці чотири роки, а ми всі "граємо" в "помаранчевих і блакитних". Перед Україною стоять нові виклики і загрози, а не розбирання, "хто якого політичного кольору".


Другим, практично "романтичним", варіантом є проведення президентської кампанії за короткий час. В умовах кризи розтягування політичної агітації на півроку є злочином проти України. За місяць можна провести зустрічі кандидатів з експертами - для розробки стратегії розвитку держави, провести теледебати між претендентами - для вибору оптимального варіанта - і проголосувати. 


Чи можлива процедура імпічменту Президента?


Я прихильник дострокової президентської кампанії, оскільки причиною конфлікту є протистояння між "трикутником влади": Президент і його команда - Кабінет Міністрів - опозиція. Для зміни політичної еліти необхідно реструктуризувати владу. Не переставити місцями, а змінити якісно. Ідеальним варіантом вирішення політичної кризи є дострокові президентські вибори за скороченою процедурою і подальші дострокові вибори Верховної Ради. В Україні Президент має серйозні повноваження, а дострокові вибори парламенту є лише "тактичним передихом". Тому необхідно комплексно сформувати нову команду влади, яка буде взаємодіяти, а не протистояти.


Процедура імпічменту Президента можлива на початку березня, оскільки з'явиться правова основа для такого рішення, після прийняття відповідного закону. Але не думаю, що вона завершиться раніше, ніж почнеться планова президентська кампанія, адже буде безліч юридичних перешкод для остаточного затвердження відставки. Якщо ж у країні не станеться дострокових президентських виборів, то тоді головне - визначитися з датою проведення і дійти згоди, щоб період проведення президентської виборчої кампанії не "зачепив" новорічні і різдвяні свята, і другий тур виборів пройшов у грудні 2009 року. 


Побажаю всім нам, щоб соціально-економічна і політична криза в державі завершилася в 2009 році, а з Новим 2010 роком нас привітав новий Президент України.