Дорога знов веде додому, 
До неба очі підіймаю, 
Я не зважаю на втому, 
Тебе лиш бачити благаю. 

Відчуєш поруч моє серце, 
Що палко буде хвилюватись, 
Я не боюся навіть смерті, 
Але боюсь тобі зізнатись. 

Кохаю я до забуття, 
Твоє обличчя згадую щомиті, 
Ти усе моє життя, 
Та чи можливо щось змінити?.. 

Ти проходиш повз мій погляд, 
В руці стискаєш свій мобільний, 
І в мене знов душевний розлад, 
Стискає серце біль постійний. 

Дощ лоскоче ніжно руки, 
Твоє вікно відкрите завжди, 
Не знаєш ти моєї муки, 
Не знаєш ти моєї правди. 

Кохаю я до забуття, 
Твоє обличчя згадую щомиті, 
Ти усе моє життя, 
Та чи можливо щось змінити?.. 

Я знаю: хтось залишив світ, 
Зламав себе через любов, 
Зруйнував навік життєвий цвіт, 
Уник з коханням всіх розмов. 

Я не хочу так страждати, 
Напевно все-таки скажу, 
Я боюсь тебе втрачати, 
Бо я тобою дорожу. 


Кохаю я до забуття, 
Твоє обличчя згадую щомиті, 
Ти усе моє життя, 
Та чи можливо щось змінити?..