Я помітно збагатився, 
Браття-громадяни, 
Як довідався із преси, 
що таке ульпани. 
Слово ніби не мудряще, 
Ніби річ звичайна, 
А мені воно розкрилось, 
Як найглибша тайна. 
До сусідів, любі браття. 
Пильно придивляймось, 
научаймося чужого 
Й свого не цураймось. 
Всім відомо, що Ізраїль - 
Молода країна, 
А народ, що в ній зібрався, - 
То сім'я єдина. 
Входять групи рівноцінні 
До сім'ї тієї: 
Перша група - неєвреї, 
А друга - євреї. 
Може там користуватись 
Повними правами 
Тільки той, хто народився. 
Від єврейки-мами 
Залишатись неєвреєм 
Довго не годиться. 
Несвреєві, буває, 
складно ожениться. 
Неєвреєві складніше 
І вмирати навіть, 
Бо над ним належну службу 
Рабин не відправить. 
Для таких відкрито школи. 
Назва їм - у л ь п а н и. 
Неєврей, що вчиться буде 
В школі тій старанно,- 
Дійде згодом до г і ю р у, 
Тобто, до посвяти 
І євреєм повноцінним 
Стануть його звати... 
Тут мене спитати можуть, 
Строгі критикани: 
- А навіщо ця балачка 
Про чиїсь ульпани? 
То ж країна невеличка, 
Там свої умови... 
Зачекайте! Все це тільки 
Привід для розмови. 
В нашій славній Україні, 
Як і в тій країнці, 
Є дві групи: малороси 
Й справжні українці. 
То чому б і нам у себе 
Школи не відкрити, 
Щоб по-нашому начальство 
Вчилось говорити? 
Ну, хоча б для тих спочатку, 
Що в Верховній Раді, 
Чи усілись на високій 
Керівній посаді, 
Ти звертаєшся до нього 
З ласкою й поклоном, 
А воно шулявсько-руським 
Бубонить жаргоном. 
Незугарне по-людському 
Вимовити слова, 
А для нього, бач, не годна 
Українська мова. 
Для таких, закоренілих, 
Впертих русоманів 
Не завадили б нам школи 
На зразок ульпанів. 
Опинилися при владі? 
Гайда всі за парти, 
Бо народом управляти - 
То не штуки-жарти. 
Тільки знайте, що в ульпанах 
Учать не без плати. 
Сто доларів за науку 
Треба викладати. 
Малорос закрутить носом: 
- Вон чєго хотітє... 
Нєт, нє я платіть вам должен, 
А ви мнє платітє! 
І такого не питайте, 
Хто у нього мати. 
Він забув її, не знає 
І не хоче знати.