В рідну хату, край села, де живе матуся,

В гості якось забрела донечка Маруся.

До слона гукає заєць:
- Вилізь із води!
Вийшов слон, а той до нього:
- Ближче підійди.
Слон підходить.
- Повернися!
Повернувся слон.
Заєць дивиться і каже:
- Винуват, пардон.
Вибачаюсь і звиняюсь.
Я, старик, не прав.
Показалося, що в мене
Ти труси украв.

Лев гуляє попід гаєм,
Злющий, аж кипить,
Раптом бачить: на травичці
П’яний заєць спить.
Лев схопив його за вуха,
До очей підніс:
- Де ти знову нализався?
Взяв би тебе біс!
Сонний заєць стрепенувся,
Чмихнув і сказав:
- Ша, старик! По морді хочеш?
Положи, де взяв!

Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші - не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
- Покажіть кухлик той, що з краю.- 
Продавщиця: 
- Что? Чево? Я нє панімаю. 
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. 
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.- 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- 
І сказав їй мудрий дід: 
- Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови.

П'яний чоловік прийшов додому. 
 Дружина:
—Ти ж обіцяв учора, що сьогодні
 будеш іншою людиною!
—Так, я обіцяв. І став! Але
виявилося, що цей інший теж
любить випити...

— Зараз, дітки, — каже вчитель,
— будем твір писати
 про братів молодших наших
 — птахів та звіряток, 
про пернатих наших друзів і чотириногих. 
От Володя і нашкрябав, сам, без допомоги:
 «Ми із татом у суботу
 йшли по лісосмузі
 і підстрелили з берданки 
трьох пернатих друзів. 
Біг ще друг чотириногий,
 тільки дуже спритний, 
як шурнув у кукурудзу 
— не вдалося вбити. 
Все одно у нас в коморі м'яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
 А наступної неділі підем на лисичку. 
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».

Посміхаючись, Онисько 
Дядькові похвастав:
— Буду, — каже, женитися,
Парубоцтву — баста! 
Галя — дівчина хороша, 
Модно одягається...
Шкода тільки як говорить,  
Трохи заїкається...
— То не вада, — дядько мовить,
 — Можна сміло брати... 
Значить, і ти якесь слово ще зможеш сказати.

Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Гоголь.
— Достоєвський.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —
Ялисей зрадів: — Прекрасно! —
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.

Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато, 
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.

Запитав Галю Прокоша, 
Хильнувши міцного:
— Якби в дурня мішок грошей.
Ти пішла б за нього? 
Дівчина на те сказала:
— Запитаю в тата. 
Бо я зовсім не чекала, 
Що ти будеш сватать.