Я хочу признатися Вам в коханні... Я не знаю,що Ви зробили зі мною,ми такі різні...Я люблю говорити, а Ви - мовчати, я хочу цілувати, а Ви не даєте... Чому? А мої запитання? Де Ваша відповідь? Стомилась я... Вже рік, як існую, а не живу. В якісь моменти я щаслива, але іноді, коли я не відчуваю Вас поруч, коли Ви зникаєте, я хочу померти, я не знаю, що робити, як навчитись дихати без Вас... А наші казкові вечори... Я так хотіла залишитись, але Ви завжди закриваєте за мною двері, і сльози думати і дихати заважають. Лежати в ліжку поруч з Вами - більшого щастя мені не потрібно. Ваші сильні і теплі руки, Ваші шалені і нестримні губи, вони змушують забути про все на світі... Тільки ми...