Ото ж пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая.

Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.

Мамо:

Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники по господарству.

Заходить дядько.

Дядько: Слава Ісусу Христу!

Мама: Слава навіки!

Тато : О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшься коло печі.

Дядько : Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.

Тато і мамо: Сідайте, грійтеся!

Дядько ( до дітей):

А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш?

Іду я ось щойно вашім подвір”ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне. Страшне стоїть і ричить. Аж я злакався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути: