Якось у нашому дуже серйозному товаристві, яке щодня збиралося в пісоч­ниці з синіми або червоними відерками і відповідного ж кольору лопатками, за­йшла розмова про те, хто ким хоче стати в майбутньому. Ну, звичайно, багато було міркувань: хто — вчителем, хто — інженером, хто — моделлю, хто — по­жежником тощо.

Кожний із присутніх намагався довести, що кращої професії, ніж ним обра­на, й не може бути. Ми всі кричали, обсипалися піском, якщо з чимось не по­годжувались. Та ось настала моя черга виступати.