"Люблю" - сказати не зуміла
Боялася, що відштовхнеш мене
І невідомість ця мене зморила
Кохання щастя більше не дає.
Сиджу і думаю над кожним днем прожитим 
Над помилками, що забрали стільки сил
Та всупереч цьому серце залишається відкритим
Для хвилюючих і радісних хвилин.
Залишаються відкритими назавжди 
Всі думки і почуття мої
Я готова в бій іти заради правди 
Я готова все віддать тобі
Збережу лише своє кохання
Що байдужим стало в якусь мить
І ніколи не забуду те прощання
Якби ж ти тільки знав як душа кричить
Якби ж ти знав як болить усе тіло
І як серце в грудях тріпочеться
Все, що цінила одразу згоріло
Що навіть жити не хочеться

Лапатий сніг літає за вікном
А я сиджу і думаю про тебе
Можливо все це було моїм сном
Чи дійсно відчуваєш щось до мене?
Шалений відчай не дає заснути
Я наче потопаю у сльозах
Я хочу та не можу забути
Блиск у твоїх очах.
І знаю, що не будемо разом
На це знайдеться багато причин
Ти мене дуже образив
Та я зможу змиритися з цим.
Лапатий сніг літає за вікном
А я сиджу і думаю про все це
Уперше зловживаю я вином
І все через моє розбите серце.

Я хочу відчуті твій подих в собі, 
Я хочу, тебе, відчувати. 
Чому я так хочу, скажи ти мені, 
Так хочу тебе я кохати?

Я кохала. Я страждала. 
Прийшла осінь і все забрала... 
Вітер мене колихав 
І листя до долу зривав... 
Течія води несла його туди 
Де, як диво, не було ні душі... 
Там була пустота 
І голе гілля... 
Тіло холод пронизав 
І мене у листі заховав...

Чи любиш ти мене,
Чи я тебе люблю?
Чи, може, все оце мине?
Чи я насправді почуття свої гублю?
Ми все забудем завтра, 
Через роки, або уже ніколи.
Хочу тіло все своє тобі віддати,
Та завмирає страх у серці знову.
Ти підеш дорогою своєю,
А я поверну в другий бік.
Поглядом твоїм я захворію,
Хоч ти моїм, так і не зміг.
Але для чого ці слова?
Каятись вже надто пізно,
Я просто напишу тобі листа...
Без сенсу. Ми з тобою різні...

Коли я буду одна, буду думати про тебе.
Можливо, ця мить буде сумна,
Та допоможе мені небо.
Воно розкаже про все те,
Що ти не можеш розказати.
І нехай надворі заметіль мете!
Я всеодно буду тебе чекати.
Я буду думати, любити,
І мріяти про білий сніг.
Без тебе я не зможу все життя прожити,
Хоч ти б без мене зміг...

Наші фотографії допоможуть повернути все.
На них ми разом - тільки ти і я,
А під нами така нестримна течія,
Наші почуття вона в собі несе.
Ти згадаєш всі моменти, що були,
Згадаєш, як увісні за руки йшли.
Пригадаєш очі ти мої й слова.
І згадаєш, що я тепер зовсім одна.
Ти прийди, я все пробачу!
Залишись зі мною назавжди!
Ти прийди і все побачиш...
Ти ж давно хотів мене знайти.
Ти прийди! І зі мною ти побудь!
Я чекаю! Фотографій не забудь!!!

Ми з тобою були вперше.
І все, що прошу - пам'ятай!
З життя мого все стерши,
Хоча б про дружбу не забувай.
Я закохалась, ну і що ж тепер?
Вічно мені так ридати?
А ти на слові гарному завмер,
І чомусь так і не зміг сказати...
Як важко дні у стінах рахувати.
Як важко одній, без тебе помирати.
Як важко, і пером не описати!
Як важко! Все, що ти хотів сказати!

Я хочу тебе обійняти, 
Я хочу кохати тебе! 
Я хочу тобі дарувати 
Ці квіти и з ними СЕБЕ...

Принцесо, ти чуеш мої почуття? 
Принцесо, вони лиш для тебе! 
Я хочу з тобою зв'язати життя, 
Ділити з тобою це небо.