В рідну хату, край села, де живе матуся,

В гості якось забрела донечка Маруся.

Мати зойкнула в журбі — що за кара Божа,

Що за одяг на тобі, ти ж на чорта схожа.

Донька фиркнула як кінь — от село одвічне,

Все це в мене «маде ін», все це «загранічне».

— Шляпка фірми «Папуас» з беркута й муcтанга,

А шиньйончик екстра клас із орангутанга.

Ну а вся духа ось ця знята із каракуля,

Кажуть є така вівця десь біля Неаполя. 

Засміявся брат Денис — о таке стругнули,

З одної вівці стягли, на другу напнули.