Коли в Радi у Верховнiй 
Руськомовний виступа, 
Ви прислухайтесь, шановні, 
Що він меле й телiпа. 
- Без единого Союза 
Далеко мы не уйдем. 
Жить не сможем без России, 
Неизбежно пропадем... 
- Виступайте на державній! - 
Із гальорки хтось гука. 
- Перестаньте придираться! - 
Чути з іншого кутка. 
А йому ж державна мова - 
Непотрібна, зайва рiч. 
Йому рiдна та, якою 
Разговарівал Іллiч. 
Проти вищого начальства 
Вiн нiколи не ішов. 
Що начальство iзрекало, 
Те і вiн услід молов. 
Не морочилась ніколи, 
Твердолоба голова, 
Українські чи російськi 
Ті начальницькі слова. 
Буде три державні мови 
Чи чотири, чи одна, - 
Ні тiєi, нi цiєї 
Вiн не знатиме й не зна. 
І його не мучить совість, 
І - сумління не гризе... 
Тож послухайте терпляче, 
Ще чого він наверзе. 
- Мы от наших оппонентов 
Разных слушаем речей, 
А живут они поддержкой 
Иностранных богачей. 
Потому они им служат, 
Что живут за ихний счет! - 
Зачекаймо ще хвилинку, 
Доки вiн затулить рот. 
Зачекаймо й запитаймо: 
- А тепер повiдай нам, 
За який і чий рахунок 
Ти живеш на світi сам? 
Ти продуктiв добру купу 
Умегенюеш щодня. 
Що ж у тебе - є корова, 
Власні кури чи свиня? 
Може, ти свиню зарізав 
І насмажив ковбаси? 
Може, з власного городу 
Ти картопельку їси? 
У народу від нестатків 
Уривається терпець, 
А у тебе на загривку 
Ледь зійшовся комірець. 
Ти Росію сильно любиш? 
Безперечно, це не грiх, 
Але хто ж тебе тримає, 
Не пускає до своїх? 
Залиши нам Україну, 
Не тягни до росiян, 
Можеш пупа надірвати, 
Це ж тобi не чемодан.