Щоби не кохати,
А ще важче-кохати
І коханою не бути!
Були разом, були поруч,
Але стали чужі і далекі.
Вже не буде бажаних зустріч!
Розставання такі нелегкі...
"Я люблю тебе! А ти?"
Каже дівчина коханому.
"А я вже ні. Прости!
Розстались ми тому..."
Відповідає хлопець їй.
І сльози блищать на очах,
І світ сумний, невеселий
В красивих, юних роках.
Сидить вона дома. Сумує.
А за вікном вже весна...
І слів кохання не чує.
Другому подобається вона!
Але нінащо вона не зважає,
Живе тільки минулим коханням,
Хлопця не помічає,
А він вже горить бажанням:
Обняти, поцілувати,
До грудей свої притулити,
Слова кохання сказати
І разом з нею жити!!!
І буде все як він хоче!
Змириться дівчина з всім.
Також вона захоче
Бути з ним, одним!
І будуть вони разом
Довгі,довгі роки.
Сваритися будуть часом,
Але не розлучатися ніколи!
Примітка: Присвячується Юрченко Олександрові!
Знай -- я буду тебе кохати за будь-яких обставин!
Ти моє вічне!
P.S. Чому ми такі дурні?!