Чотири роки тому молодь в Україні на морозі виборювала надію – бездарні політики її цинічно зруйнували, - пише в коментарі до подій в Україні в австрійській Der Standard Йозеф Кірхенґаст.

Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко не спромоглися підпорядкувати свої владні амбіції інтересам країни.

Минуло чотири роки з того часу, як в Україні відбулася Помаранчева революція. Вона породила великі надії і сприяла утвердженню в країні прагнення прориву – перш за все серед молодих людей, десятки тисяч яких тижнями вистоювали на лютому морозі в центрі Києва за демократичні ідеали.

Але їхні надії були зруйновані вщент – і саме носіями цих надій. Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко не змогли підпорядкувати свої владні амбіції інтересам країни. Перша хоче стати президентом, другий – залишитись президентом. Наступним етапом боротьби за владу стануть призначені на сьоме грудня дострокові парламентські вибори – треті протягом трьох років.

Ці вибори є непрямим наслідком грузинської війни. У той час як Ющенко, який прагне вступу України до НАТО, засудив дії Росії і рішуче став на бік свого колеги із суперечливою репутацією Михіїла Саакашвілі, Тимошенко уникала відвертої критики Москви. Тим самим вона здійснила кардинальний поворот, очевидно – із огляду на чисельну російську меншину і проросійськи налаштованих українців, які повинні одного разу допомогти їй дістатися заповітного президентського крісла.

Все це сприяє поляризації суспільства, яке шкодить країні у цілому, і відкриває для Росії нові можливості впливу. Це тим більше сумно, оскільки серед населення, політиків і бізнесменів існує консенсус щодо майбутнього країни у ЄС. Але з теперішніми головними політичними фігурами дорога туди заблокована.