Україно, ти для мене диво, 

І нехай сплива за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

В. Симоненко.

Україна – це назва нашої держави, яка вперше згадується у літописі 1187 року. З одного боку наша держава є дуже молодою, їй всього 14 років. А з іншого боку історія нашого народу сягає сивої давнини. Були у неї періоди злету і падіння, була Київська Русь і період занепаду під Річчю Посполитою. Був Богдан Хмельницький, який виборов незалежність України від Польщі, і була Переяславська рада, яка обіцяла підтримку з боку Московії, але наша Батьківщина з одної недолі потрапила в іншу...

Україна!.. Це слово з глибокою шаною і гордістю промовляють справжні громадяни Українии. Україна – це Софія Київська і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні лани і блакитне небо, розкішні каштани і сумні верби, це краса зелених Карпат.

Комусь хвилюють душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що ідуть у похід. Перед кимось постануть слова мужньої Лесі Українки; присвячені великому Кобзареві:

«Ми, як ти, минати будем

Чужії пороги,

Орати будем свої ниви,

Рідні перелоги».

Сотні років українці виборювали права жити у мирі і злагоді зі своїми сусідами на заході та на сході. Але навіть зараз робити це дуже важко, на Україну намагаються впливати і Америка, і Росія. І тому  для нашої держави тепер нелегкі часи.

Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогоднi українському народовi, хочеться сподiватись, що ми вистоїмо, бо ми – гордий, мужній, витривалий народ. Свiдомiсть українцiв постiйно змiцнюється, люди не перестають боротися за свої права, а наша держава  зростає i розвивається.

Україні і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа, екологічна небезпека, економічна криза, безробіття. В суспільстві процвітають злочинність, байдужість, підлість, рідкістю стає великодушність, чесність, милосердя.

Але разом з тим не все так погано в нашій країні. Сучасна молодь вже не соромиться говорити українською мовою, вивчає історію України та традиції українського народу. З естради звучать українські пісні, які глибоко западають в душу.

Не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжнi люди свого народу любили неньку-Україну. Треба бути вiдданим Україні серцем i  самовіддано працювати, на благо держави. І це залежить від кожного з нас

Ми, громадяни України, повинні любити і шанувати нашу Батьківщину, бути корисними їй своїми справами. Кожна людина, доросла вона чи мала, може бути важливою для розвитку майбутнього України, а саме про прожити своє життя з гідністю, не порушуючи загальнолюдські моральні принципи добра, любові, чесності, справедливості та порядності.

Нам потрібно вчитися творити добро на землі, нехай хоч і маленьке, старанно виконувати свої обов’язки, а найперший наш обов’язок – гарне навчання, тому що тільки освічена людина може бути корисною державі. Поки наша молодь не зрозуміє свого значення для країни, доки Україні і бути слабкою.

Дуже гарно сказав Григорій Савич Сковорода про місце людини у розвитку суспільсива:

«Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так, ніби, минуле може вернутися назад, або, напевно, мусить здійснитися сподіване». Сидіти і мріяти про краще можна, але у такому разі воно не настане. Можна любити Україну і втікати за кордон. Але чого варта така любов?

Не дивлячись на те, що відбувається зараз в Україні, я сподіваюсь, що майбутнє нашої держави буде створене кращими людьми.

Я вірю в українську долю. І хочеться завершити свій твір словами В. Симоненка:

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.