Сон 
Останню ніч не могла я заснути, 
Твій ніжний голос хотіла почути. 
Та знаю тепер,що байдужа тобі 
І всі почуття я залишу в собі. 

Сьогодні відчула твоє я тепло, 
Вважала насправді усе те було. 
Ти мене ніжно тоді обіймав, 
Своїми вустами мене цілував. 

Відкрила я очі... Побачила ранок... 
І пестив тоді мене тільки світанок... 
То був лише сон, ти наснився мені, 
Тебе відчувала я тільки вві сні...

Чому? 
Чому кохання обірвало мої крила? 
Залишилась одна,та лиш любові я хотіла. 
Хотіла бачити і чути лиш тебе, 
Але розлука вже спустилася з небес. 

Чому у морі піднялися вже вітрила? 
Чому раніше очі не відкрила 
І не побачила,як забуваєш ти мене, 
Але ж я знаю,скоро все мине...

Як сила кохання зорею ясною, 
Злетить із небес до землі, 
Ти скажеш: "Кохаю, тебе!", 
Й своїми словами проникнеш у серце мені. 
І я подивлюся у сині ці очі, 
Побачу там щиру любов, 
А ти усміхнешся і скажеш: 
"Кохана, ми будемо завжди разом".

Почекаю я на тебе поки повернешся 
І до мене, сонечко, ніжно пригорнешся. 
Якби знав мій любий, як тебе кохаю, 
То поніс би на руках ти мене із гаю. 
Я би тебе шанувала, із тобою жартувала 
Дружиною б тобі стала, завжди тебе шкодувала. 
Готувала б смачні страви 
За твої хороші справи. 
Народила би дітей гарних та пригожих, 
Добрих та розумних, на тебе похожих. 
Я чекатиму на тебе, вірю повернешся 
І до мене, сонечко, ніжно пригорнешся.

Істота без цілі 
Потвора без серця 
Це ти є людина 
На стільки ти є відверта? 
Безглузда, скажена 
Навіть навіжена 
Що ти кохала? 
На, що зазіхала? 
Дамоклів меч 
Над серцем плаче 
Над тим серцем 
Що тебе не баче

Метія пісків 
Течія віршів 
Холодринь вітрів 
Замріяних степів 
Від розлуки зомлів 
Від погляду розсік 
Душу мрією привлік 
Сліди я ї`в 
Думки я пив 
І знову вбив 
Поткла сльоза 
Зсохла самотня лоза 
В степу вітер розгулявся 
З душою навіки розпрощався 
Ріка в серці розлилася 
Потоп відбувся 
Сон замкнувся 
Схід поглинув 
Хтось там згинув 
Моє серце опрокинув

Не питай мене будь-ласка 
Хто я є і звідки, 
Не скажу тобі, мій любий 
Я цієї звістки. 
Тай не варто тобі знати 
Хто вірші складає, 
Хто на тебе, легіню, 
Так давно чекає. 
Хай це буде таємниця 
На всі дальші роки. 
Не потрібно. не роби 
Ти ніякі кроки. 
Що кохаєш ти мене 
Все це відчуваю, 
І сьогодні я тобі 
Геть за все прощаю.

Ти не знаєш як буває... 
Як безмежно хочеться мені. 
Я не маю ту частинку раю. 
Ти не знаєш як воно мені. 
Я втрачаю...все втрачаю, 
Що колись було моє 
Тихо серце сохне, в'яне. 
Ти не знаєш...ні, не знаєш ти. 
Я благала, щоб почув ти, 
Щоб не залишив біди. 
Ти не знав, що буде потім 
Лиш сказав мені піти. 
Ти не знаєш...так, не знаєш 
Біль не видима моя 
Сонце світить, листям грає 
Правди у словах нема...

Душа полетіла... 
Серце зупинилось... 
Вона так хотіла, 
Та йому не снилась... 

Він цього не бажав, 
Він мріяв про іншу... 
Навіщо сказав: 
"На цьому закінчим"? 

Він не розуміє, 
Хоч і все знає... 
Може й зуміє, 
Вона ж так страждає...

АКРОВІРШ 

Роки минають, летять дні, 
А я не знаю, що робить мені... 
Ти думаєш якось дивно про мене. 
У очі подивишся, але не треба... 
Швидко я погляд свій відведу, 
Не знаю чи потім знайду. 
И 
Його так важко знайти мені... 
Сьогодні, завтра, не треба - ні... 
А як? чому все так?.. 
Швидко чомусь пролітають дні, 
А я не знаю, що робить мені...