Йде синок до школи вперше. 
Пита батька мати: 
- Якій мові ми синочка 
Будемо навчати - 
Українській чи російській? 
Обидві ж хороші. 
- Хай вивчає ту, якою 
Печатають гроші.

Прибув Сава до Києва
З дружиною в парі.
Продавали сало, м'ясо,
Яйця на базарі.
З покупцями торгувались,
З людьми говорили.
Потім пішли Хрещатиком
На Дніпрові схили.
А як звідти повертались,
Мовив Сава жінці:
- Давай "чтокать",
бо невдобно,
Що ми українці.

У трамваї повно. 
- Что ви за народ? 
Впереді слободно, проході вперод! 
Ти чево, чувішка, прьося на носок? 
Опупєла, что лі? В головє пєсок? 
Нікакіх пойнятій об культуре нєт. 
Убєрі свой локоть, он же как шкілєт. 
Дама в полосатом, топай вєсєлєй! 
Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй. 
Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі! 
Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі. 
Да протрі глядєлкі, коріш дорогой! 
Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой. 
Что ти строїш хаханькі, будто нє причом? 
Я же тібя спрашую русcким язиком! 
Так, бува, в трамваї здоровань гука. 
А у нього мова, чуєте, яка? 
І, либонь, гадає лобуряка той, 
Що російську знає, як той Лев Толстой.

(Розділ з поеми) 
Нещодавно менi знову 
Дивний сон приснився, 
Що славетний Тарас Бульба 
В Києвi явився. 
Сказав козак: - є у мене 
Карбованцiв з двiстi. 
Прогуляюсь, подивлюся, 
Що робиться в містi. 
Подивлюся, як столиця 
Наша поживає, 
Чим людей своїх годує, 
Чим їх напуває. ...

Іде вуйко Хрещатиком - 
Приїжджа людина. 
Запитує у зустрічних: 
- А котра година? 
Перехожі пробiгають, 
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться, 
Той відверне носа. 
А тут раптом двоє негрів 
Вийшли з гастроному. 
Один глянув на годинник: 
- Зараз чверть на сьому. 
Вуйко низько поклонився. 
- Дякую, шановнi! 
Значить, є ще у столиці 
Україномовні.

Коли в Радi у Верховнiй 
Руськомовний виступа, 
Ви прислухайтесь, шановні, 
Що він меле й телiпа. 
- Без единого Союза 
Далеко мы не уйдем. 
Жить не сможем без России, 
Неизбежно пропадем... 
- Виступайте на державній! - 
Із гальорки хтось гука. 
- Перестаньте придираться! - 
Чути з іншого кутка. ....

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка. 
Синок у них підростає, ім'я йому Славка. 
Батько щирий українець, мати - сибірячка. 
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка. 
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт. 
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт. 
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка! 
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка? 
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. - 
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!

Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші - не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
- Покажіть кухлик той, що з краю.- 
Продавщиця: 
- Что? Чево? Я нє панімаю. 
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. 
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.- 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- 
І сказав їй мудрий дід: 
- Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови.

У крамницях, у пивницях -
Дуськи, Муськи, Люськи.
Ти до них - по-українськи,
А вони - по-руськи.
Станеш глянеш: мамо рідна,
Господи мій, Боже!
Наяложене, патлате,
На чортяку схоже,
Стан свинячий, погляд вовчий
І усмішка кінська...
Нащо таким красотулькам
Мова українська?