Батьківщина... Для кожного у цьому слові свій зміст. Для одних — це вся країна, для других — рідне місто чи селище, в якому народився і виріс, для третіх — не більше і не менше, як батьківське подвір'я. Наповнення цього слова залежить і від епохи, в яку народився і в якій відбулося усвідомлення себе в контексті країни. Якщо я запитаю дідуся, що для нього значить Батьківщина, він, як завжди, замислиться, поринаючи у старі часи, і у відповідь проспіває відомі, особливо старшому поколінню, слова з пісеньки: «Мой адрес — Советский Союз!». Я такого поняття Батьківщини, чесно кажучи, не дуже розумію. Але знаю, що це досить сильне відчуття. Часто дідусь згадує зі сльозами на очах «добрі старі часи». Для нього Батьківщина — не тільки простір, а й час. Татова Батьківщина — Україна, а якщо точніше, каже він, то це батьківське обійстя, той старий дуб, що біля млина дядька Тараса, і біла пахуча вишня біля хати. І я замислився тоді: а коли мої діти запитають, що для мене означає слово Батьківщина, що я відповім? Прислухаюся до внутрішнього голосу, і вже тепер хочеться сказати так багато! Батьківщина... Скільки ж у ній усього! Воно починається з батьківського слова — простого, доброго, мудрого, а далі... далі так усього багато — без меж.