П'яний чоловік прийшов додому. 
 Дружина:
—Ти ж обіцяв учора, що сьогодні
 будеш іншою людиною!
—Так, я обіцяв. І став! Але
виявилося, що цей інший теж
любить випити...

— Зараз, дітки, — каже вчитель,
— будем твір писати
 про братів молодших наших
 — птахів та звіряток, 
про пернатих наших друзів і чотириногих. 
От Володя і нашкрябав, сам, без допомоги:
 «Ми із татом у суботу
 йшли по лісосмузі
 і підстрелили з берданки 
трьох пернатих друзів. 
Біг ще друг чотириногий,
 тільки дуже спритний, 
як шурнув у кукурудзу 
— не вдалося вбити. 
Все одно у нас в коморі м'яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
 А наступної неділі підем на лисичку. 
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».

Посміхаючись, Онисько 
Дядькові похвастав:
— Буду, — каже, женитися,
Парубоцтву — баста! 
Галя — дівчина хороша, 
Модно одягається...
Шкода тільки як говорить,  
Трохи заїкається...
— То не вада, — дядько мовить,
 — Можна сміло брати... 
Значить, і ти якесь слово ще зможеш сказати.

Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Гоголь.
— Достоєвський.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —
Ялисей зрадів: — Прекрасно! —
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.

Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато, 
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.

Запитав Галю Прокоша, 
Хильнувши міцного:
— Якби в дурня мішок грошей.
Ти пішла б за нього? 
Дівчина на те сказала:
— Запитаю в тата. 
Бо я зовсім не чекала, 
Що ти будеш сватать.

Була рада-радесенька бабуся Федора
Як їй радіо у хату провели учора.
Увечері репродуктор сказав громогласно:
Завтра опадів не буде, сухо буде, ясно.
Баба рано схопилася, вийшла на подвір'я,
І розклала на ряднині, щоб сушилось пір'я.
Сонце встало як умите, йде все вище й вище,
Раптом дощ як уперіщить, вітер як засвище,
Підхопило пір'я вгору й потаскало з двору,
Це як громом оглушило стареньку Федору.
— А казало без опадів, а казало сухо.
Взяла вона репродуктор як кота за вухо.
Причепила до ломаки й виставила з хати,
— Мокни і ти окаяний, щоб знав як брехати.

Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка. 
Синок у них підростає, ім'я йому Славка. 
Батько щирий українець, мати - сибірячка. 
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка. 
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт. 
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт. 
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка! 
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка? 
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. - 
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!

У неділю ми на цвинтар 
З сусідом ходили. 
Як у нас навчились гарно 
Оформлять могили! 
Там граніт з лабрадоритом, 
Постаменти різні, 
Барельєфи мармурові, 
Огради залізні. 
І написи на могилах 
Продумані строго: 
Вгорі — кому поставлено, 
А внизу — від кого. 
"Під цим каменем покоїться 
Прах Петра Дерюги, 
Що в розцвєті літ скончався 
Од тещи й супруги". 
Лиш на одній могилоньці — 
Плитка шлакоблоку 
І літери дрібнесенькі 
Надряпано збоку. 
Ми їх доки розбирали, 
Вірите, аж сердились. 
Написано: "Спи спокійно. 
Факти не підтвердились".

Вони зустрілись випадково, 
Сусідні просто випали місця. 
Він від халтури мучивсь винятково, 
З трудом сеанс досидів до кінця. 
Його сусідка тихо говорила: 
— Як можна в світ пускати це сміття? — 
Вона його за муки полюбила, 
А він її — за щире співчуття.