Генеральний штаб Збройних сил РФ повністю підтримав позицію головкомату Військово-морського флоту щодо необхідності створення пунктів базування кораблів за кордоном, заявив РІА “Новости” в неділю заступник начальника Генштабу генерал-полковник Анатолій Ноговіцин. 

За його словами, поки про географію пунктів базування говорити рано, ведуться переговори з урядами іноземних держав. Наприклад, виникла проблема піратства біля берегів Сомалі, нагадав генерал. 

"Ніхто не може спрогнозувати, коли ця проблема буде вирішена. Це передбачає тривале базування кораблів для наведення ладу. Якась держава нас може прийняти тимчасово, але це окреме завдання. А нам тут потрібні постійні умови базування, а це дуже дорого. Тут треба дуже ретельно все прораховувати", - сказав він. 

Ноговіцин зазначив, що Росія не випадково пішла з в`єтнамського порту Камрань на початку 2000-х років. "Ми навчилися рахувати гроші", - сказав він. 

"Але тепер така робота ведеться. Ця проблема вимагає пріоритетного рішення. Ми чітко розуміємо, що у флоту найбільш обтяжлива інфраструктура з погляду системи базування - і за вартістю, і за об`ємом, і за термінами. Тому головком ВМФ це питання абсолютно правильно поставив, оскільки це питання поза компетенцією флоту. Флот одержує завдання і доповідає керівництву ті проблеми, які заважають виконати ці завдання", - сказав заступник начальника Генштабу. 

Після візитів російських бойових кораблів до Венесуели і на Кубу з`явилися повідомлення про можливість створення Росією військово-морських баз у цих країнах. Російська влада спростувала цю інформацію, але уточнили, що за необхідності може бути використана венесуельська і кубинська військова інфраструктура. 

Нині ведуться переговори про створення бази для кораблів Чорноморського флоту Росії в Абхазії. 

Крім того, Росія обговорює з Сирією можливість розширення пункту матеріально-технічного забезпечення кораблів ВМФ Росії в сирійському Тартусі. Там розташована плавмайстерня Чорноморського флоту, яка забезпечує ремонт російських кораблів, що заходять. 

У 2002 році була ліквідована найбільша закордонна база російського ВМФ. За умовами угоди, укладеної між Москвою і Ханоєм в 1981 році (термін її дії був продовжений до 2004 року), флот одержав в оренду два великі причали для кораблів і підводних човнів, близько тридцяти берегових складських приміщень з повною інфраструктурою життєзабезпечення і злітно-посадочною смугою для будь-яких типів літаків. Камрань відігравала ключову роль у планах російського ВМФ, оскільки тільки вона забезпечувала можливість присутності російських бойових кораблів в Індійському океані і зоні Перської затоки. Щорічна орендна плата становила 300 мільйонів доларів.